Ерік Берн: «Бути красивою — це питання не анатомії, а батьківського дозволу»
Щаслива молода пара вирішує завести дитину. Все складається благополучно, і через 9 місяців на світ з’являється маленький чоловічок. Щастя батьків немає меж, всі в захваті від цього дива з величезними блакитними очима. Якось увечері мама сидить над колискою свого малюка і думає про те, ким вона хоче його бачити, ким він стане.
Батьки будують плани, у них є уявлення, яким має бути їх дитина. Від того, чого хочуть батьки, буде залежати виховання і розвиток дитини. Але наскільки це добре?
Відомий американський психолог Ерік Берн у своїх працях писав про те, що батькам варто бути обережніше в своїх очікуваннях. І сьогодні редакція «Так Просто!» ділиться з тобою його думкою, щоб допомогти батькам усвідомити, наскільки сильно майбутнє дитини залежить від них.
Життєва програма
Ерік Берн — американський психолог і психіатр, автор концепції сценарного програмування і теорії ігор. Він стверджував, що життя кожної людини програмується ще в дитинстві, до п’ятирічного віку, а після ми просто живемо за обраним сценарієм.
Сценарій — це наш життєвий план, який формується ще в ранньому дитинстві в більшій мірі під впливом батьків. Берн вважає, що це працює на зразок психологічного імпульсу, який з величезною силою штовхає людину вперед, назустріч його долю. Дуже часто це відбувається незалежно від того, чого людина хоче насправді.
© DepositPhotos
Життєвий сценарій починає формуватися в перші роки життя і програмується в основному матір’ю. Саме це формує початковий каркас нашого сценарію. Це щось на кшталт «первинного протоколу» щодо того, ким нам бути далі. Процес формування цього каркаса продовжується до шести років.
Коли дитині виповнюється шість, його життєвий план вже готовий. Насправді цей факт був відомий ще в Середньовіччі, ним користувалися священики і вчителі, які говорили: «Залиште мені дитя до шести років, а потім беріть назад». При достатньо хороших навичках дошкільний вихователь може передбачити, яке життя чекає дитину, він стане переможцем або невдахою.
© DepositPhotos
Підсвідомий план на майбутнє, тобто наша життєва програма, формується найчастіше за сімейним інструкцій. Важливо все, що батьки говорять дитині. Адже він сприймає бажання батьків як команду, і такою вона може залишитися на все життя. Від цього може звільнити лише сильне емоційне потрясіння, драматична подія, наприклад, не схвалено батьками любов.
Психолог стверджує, що таке звільнення може відбутися внаслідок психотерапії, але значно повільніше. Смерть батьків не завжди знімає всі дані установки, а, навпаки, ще сильніше ускладнюють ситуацію.
© DepositPhotos
Берн каже: «Найчастіше дитячі рішення, а не свідоме планування в зрілому віці визначають долю людини». І адже дійсно так, іноді складається таке враження, що людей тягне кудись якась незрозуміла сила. Причому навіть якщо це суперечить їхнім життєвим цілям.
Мріють про гроші, втрачають їх з незрозумілих причин, спраглі любові, пробуджують в людях тільки ненависть. Саме так і працює життєва програма, яка закладена в нас з самого дитинства.
Але є одне але: сценарій не буде працювати, поки дитина сама його не прийме. Звичайно, це не буде супроводжуватися фанфарами та феєрверками, просто одного разу дитина може заявити: «Хочу бути як мама». З цього моменту програма починає працювати.
© DepositPhotos
Найчастіше програмування відбувається в негативній формі, коли батьки забивають голови дітей різними обмеженнями. Заборони ускладнюють можливість пристосуватися до обставин, а, навпаки, надають свободу вибору. Але дозволу не варто ототожнювати з вседозволеністю.
Найважливіші дозволу, які ти повинен дати дитині, — це дозвіл любити, змінюватися, справлятися зі своїми проблемами. Різниця між тими, хто пов’язаний усілякими заборонами, і володіють здатністю людьми відразу видно. Зашореність заборонами ламає людські долі. Успіх, багатство і навіть краса — все це залежить від батьківського дозволу.
Ерік Берн говорить: «Бути красивою (так само як мати успіх) це питання не анатомії, а батьківського дозволу. Анатомія, звичайно, впливає на привабливість особи, однак лише у відповідь на посмішку батька або матері може розквітнути справжньою красою обличчя дочки».
© DepositPhotos
І це те, що потрібно засвоїти кожному батьку! Адже якщо ти бачиш у своєму синові дурного, слабкого і незграбного дитини, то таким він і буде. Якщо ти вважаєш свою дочку потворною або недалекій з самого дитинства, то ти сам обрекаешь його на таке життя.
Батьки — це фундамент, на якому формується життя дитини. Дуже важливо усвідомлювати те, що ти думаєш про свою дитину, як ставишся до нього і яку програму закладаєш в його життя.
Чи згоден ти з точкою зору Еріка Берна? Як ти вважаєш, в нас закладена якась програма з самого дитинства або це зовсім не впливає на наше життя? Поділися своєю думкою в коментарях!
