Фотографії, які своїм виглядом показують, як малий осіб порівняно з природою: роботи Густава Виллитса
Як тільки народжується дитина, на небі запалюється нова зірка, а в суспільстві з’являється ще одна амбіція. Не будь у людини власного «Я» і пристрасті виставляти його на загальний огляд, кому він буде цікавий? Хіба що покотиться, куди очі дивляться, як перекоти-поле.
Амбіція і Природна традиція
Перекотиполе- відмінна ідея Природи. Ціла серія жителів пустельних і напівпустельних ландшафтів прекрасно живуть, розмножуються і пізнають світ. Відмінний спосіб життя там, де важко жити: жарко, нудно і мало води.
Людині завжди імпонує його особистий спосіб життя. Його власну думку й упевненість у власному, абсолютно правильному «Я». Людині не властиво розуміти правоту інших людей і завжди погоджуватися.
У природи завжди є зворотне думка з приводу діянь людини-розумного. Природа завжди має право показати людині її нікчемне місце і буде це робити до тих пір, поки амбіції людини не будуть засновані на реальних знаннях і уміннях.
З природної точки зору людині не слід відчувати себе пупом Землі, який щось може.
Людині достатньо бути розумною і об’єктивної пилинкою і тоді консенсус з природою гарантований. Але людство вперто це не хоче зрозуміти.
Фотографій Густава Виллитса бракує тільки одного: космічної сили. Якщо б він зміг піднятися на космічну орбіту і попрацювати звідти. Космічні пейзажі і людина – сильна ідея.
Космічна серія напевно змогла б погасити будь-яку амбіцію людини, дати їй міцний запотиличник і хороший привід задуматися про те, наскільки нікчемні його ідеї, наскільки важливо зрозуміти і розвинути ідеї Природи.
Бути може, відчуття своєї нікчемності і згубних пристрастей до воєн, насильства, власній правоті допоможе людині зрозуміти, що він не так малий для Природи, коли він об’єктивно розуміє і розвиває її, а не намагається знищити себе і планету заодно.