Книга Сталеві труни стр 106
олівець не писав. Вода хлюпала в ногах у ритмі розгойдування човна.
О 20.00 я знову зайняв своє місце в передній частині мо-стіки. Командир стояв за моєю спиною. Раптово слабкий промінь прожектора прорізав сіру пелену сутінків на південному заході. Всього лише на кілька секунд. Ми рушили в цьому напрямку. Через сорок хвилин попереду обо-значилися неясні контури рухалися транспортів. Швидка коригування курсу — і ми йдемо паралельно конвою. Через біноклі великої кратності ми побачили знайомі силуети транспортів, незграбно рухалися в темряві. Нарахували 17 кораблів, але позаду завіси дож¬дя, можливо, йшли і інші судна. По лівому борту за кормою рухався ескорт, і ми взяли його під пильне спостереження. Капітан підтримував постійний Дистан-цію між човном і конвоєм, поки йи намічали пер-перспективні цілі для опівнічної атаки.
Під завивання вітру і гуркіт хвиль, заглушає шум двигунів, ми, вдихаючи дим і гар, пройшли повз тіней конвою, легко увернувшісь від двох ескортів. Невеликий сталевий циліндр човна приховувало море, стирчав тільки вершечок рубки. Тепер ми стояли на містку по гор¬ло в воді, прикуті до поручнів сталевими поясами. Суду конвою, подібно привидам, рухалися несколькі¬мі колонами на захід, спокушаючи нас своїми шірокі¬мі бортами. Крізь лютий вітер і шум двигунів я чув гучні команди зверху і глухі рапорти сні¬зу. Старпом схопився за прилад керування стрільбою (ПУС), щоб триматися на місці під час прицілювання. Настав критичний момент для деяких з пливуть гі¬гантов і їх екіпажів.
— Вогонь! скомандував Паульсен під оглушітель-ний гуркіт шторму.
— Вогонь … п … пли, тричі повторив його команду старпом.
— Право на борт, курс 2-50! Прокричав капітан в переговорну трубу і щільно закрив її кришкою.
