Книга Сталеві труни стр 107

Потяглися довгі секунди очікування. Нарешті вибух, вогненна куля і гуркіт. Гігантський фонтан піднявся над гинуть судйом. За ним послідували другий громовий удар, потужний гул, несамовиті крики. Потім ми почули третій вибух, супроводжуваний мовами пла¬мені. Величезні шматки стали злетіли до хмар, осве¬щенним пожарищем. Від семитонних транспорту отва¬лілась носова частина. Він палахкотів вогнем, дрейфуючи серед рухався конвою. Позаду йдуть суду, відчайдушно ма¬невріруя, насилу уникали зіткнення з гибнущим транспортом. Постріли сигнальних ракет змішалися з розривами глибинних бомб. Ніч перетворилася в поли¬хающій пекло. Есмінець, помчав на північ, на допомогу трьом підбитим судам, погрожував перетнути нам курс на ко¬роткой дистанції. «У-557» розгорнулася, щоб піти від противника, і зникла серед громад хвиль. Несподівана поява мисливця позбавило нас можливості простежити за загибеллю двох інших судів конвою.
Наступна година пошуків конвою не дав результатів. У нього немов виросли крила. Ми занурювалися під воду, щоб почути шум його гвинтів, однак зустрічне тече¬ніе поглинало все звуки. Після спливання Паульсен, по¬лагаясь на інтуїцію, пішов курсом на південний захід ^ Заня¬лась зоря. З настанням нового дня подув різкий вітер. Він наздогнав низькі хмари і високі хвилі. Видимість бис¬тро змінювалася від нуля до трьох миль і знову до нуля. Ми вели пошук цілий день, не знайшовши ніяких ознак судна. Але в сутінках попереду по лівому борту раптом про¬звучал вибух. За ним послідував другий. Це були торпед¬ние атаки. Очевидно, інший човен виявила конвой. Рой сигнальних ракет вказував нам шлях до мети.
Пройшовши 16 миль за годину, ми виявили перший силует судна конвою. Підводний човен переслідувала його 20 мі¬нут, давши можливість старпому визначити характерісті¬кі нової мети. Але вона раптом розчинилася в густому тума¬не, і так само несподівано перед нами з’явився транспорт.
— Мета по пеленгу 2-40! — пролунав чийсь крик.

Гігантський форштевень транспорту рухався прямо на нас. Він знаходився так близько, що нам не залишалося ні¬чего іншого, крім як атакувати і йти. Прозвучала команда:
— Апарат п’ять — пли!
Наша підводний човен вчасно розгорнулася правим бортом, уникнувши зіткнення з транспортом. Ми чекали вибуху 40-60 секунд, проте торпеда пройшла повз.
Ще три транспорту зросли, немов гори, перед на-шими торпедними апаратами, випускаючи клуби черно¬го диму. Я чув шум роботи поршнів їх двигунів. Паульсен крикнув через плече:
 Старпом, почастуй їх тим, що вони заслуговують!
Керн віддав три короткі команди. Три торпеди пішли після веерного залпу. Два вибухи розірвали ніч. Ми відчули пружні поштовхи ударних хвиль. На секунду нас засліпили дві яскраві спалахи. Два транспорту охва¬тілі сполохи полум’я, освітившись все навколо днев¬ним світлом. Один з них різко розвернувся по колу, його кермо заклинило. Обидва судна сильно нахилилися і через кілька хвилин пішли під воду. Їх екіпажі не встигли навіть скористатися рятувальними засобами. На од¬ном з транспортів майнула вспьш! Ка пострілу. Увлёк¬шісь видовищем катастрофи, ми підійшли дуже близько. Фігури, схожі на мурашок, заряджали кормове знаряддя і стріляли по нас. Навколо човна зметнулися два, три, чотири фонтани від падаючих снарядів. Кілька з них пронеслися над нашими головами. Поспішивши піти від стре¬ляющего транспорту, ми сховалися за пеленою диму і пе¬реместілісь в хвіст потерпілого конвою.
Через годину ми перезарядили торпедні апарати. «У-557» скоротила розрив у дистанції з конвоєм і за¬тем прошмигнула в простір між його колонами. Два хвостових транспорту, все ще не відали про на¬шем присутності, рухалися заданим курсом.
— Старпом, топи цих монстрів! — скомандував Па-Ульсен.