Книга Сталеві труни стр 141
Після світанку наступного дня ми були змушені-ни шість разів виробляти термінове занурення, за кото ¬ рим слідував неминучий скидання касети з чотирьох бомб. Проте кожного разу нам вдавалося уникнути поразки смертоносним зарядом і спливати на поверхню. Сле-дме день ми рухалися під водою на глибині 60 мет¬ров, що не уникнувши, однак, спорадичних і непояснених бомбардувань. У сутінках ми спливли і близько полу¬ночі увійшли в зону промислу сардин великий флоті¬ліі французьких траулерів. Їх присутність рятувало нас від подальших бомбардувань. Коли ми чули ненаро¬ком рев авіаційних двигунів, то притискалися до ри-боловним судам, лякаючи своїм маневром французьких ри-баків. Незабаром після полудня ми вийшли на місце зустрічі з нашим ескортом, однак море в цьому місці було вдосконалення-шенно порожньо. Все складалося не так, як нам хотілося. Ми не покладали великих надій на швидке прибуття в порт базування, але навіть малі надії на це показу-лись нездійсненними, коли стало відомо з перехва-ченной радіограми, що «У-655» була потоплена бомбар-ження з повітря за годину до зустрічі з ескортом.
Зробивши чергове занурення, ми стали чекати. Че¬рез шість годин, перед полуднем, судно берегової охорони нарешті прибуло. Зігман почекав до тих пір, поки ко¬рабль не наблизився настільки, що в окулярах періско¬па можна було побачити його капітана. Потім ми спливли.
З корпусу човна вибралися назовні виснажені подвод¬нікі, жадібно вдихаючи свіже повітря. Одні почали заря¬жать зенітки і гармату, інші, зробивши перші невпевнені кроки, падали на палубу. Ледь помітна фіолетова по¬лоса по правому борту свідчила про наш пріблі¬женіі до берега. Незабаром при яскравому сонячному світлі стало виразно видно ділянки зелених насаджень, білі сте¬ни і червоні дахи будинків. «У-230» без єдиного вистре¬ла увійшла в порт.
Командир, що нагадував своєю довгою рудою бо¬родой вікінга, із задоволенням курив сигару. команда
