Книга Сталеві труни стр 148

вона. Ми залишили конвой «вовкам», патрулювали цей квадрат.
5 травня «У-230» борознила море в заданому квадраті. Ут-ром ми прийняли радіограму, яка підтвердила свою наші худ¬шіе побоювання. Рідель вручив мені дешифрований текст радіограми в повному мовчанні. «Есмінець. Атака. То¬нем. «У-638». Це повідомлення було останньою ознакою життя «У-638». Більше про підводний човен ми нічого не почули.
Через дві години була спішно дешифрована нова ра-диограмма. «Атаковані есмінцями. Глибинні бомби. Залишаємо човен. «У-531». Цей другий сигнал лиха привів нас до тривожного висновку, що битва за кон¬воі супроводжувалася надзвичайно ефективними контр¬мерамі щодо їх захисту з боку противника.
6 травня. Було ще темно, коли в бою була послана нова радіограма: «Атаковані сторожовик. Тонемо. «У-438». Це третє повідомлення про смерть привело нас в лють і подив. Чим викликаний цей потік радіо¬грамм, що сповіщають нас тільки про загибель підводних човнів?
Але ось ще одна радіограма: «Атака з повітря. Глу¬бінние бобми. Протаранені есмінцем. Тонемо. «У-125».
Четверта втрата! Наш гнів перейшов в шок.
7 травня. «У-230», вкрай обережно крейсувала під
зоряним небом, перехопила останню в цей день ра-диограмма: «Атака з повітря. Тонемо. 47 05 В. «У-663».
Я знайшов місце загибелі підводного човна на нашій розм’яклої на-вігаціонной мапі чорним хрестом в цент-ре Біскайської затоки. П’ята підводний човен, відправлена ​​на дно за три дні! Але через сім годин я був змушений уве¬лічіть цифру втрат, коли у відповідь на запити штабу со¬общіть свої координати «У-192» і «У-531″ не отклікну¬лісь. Вони зустріли свою загибель, атакуючи той самий конвой на південний схід від Гренландії.
10 травня. Сонячний день. Ми прибули в заданий квадрат, який займав невеликий район в центрі Атлан¬тікі. Передбачалося, що тут перехопимо конвой, про який раніше повідомлялося. Разом з нами в засідці находилось шість підводних човнів. Набагато більше їх було в про-просторі між нашим квадратом і Британськими ост-ровами. «У-456», наша напарниця при виході з Брес¬та, зникла десь в невідомому напрямку. Число учасників засідки визначилося.
11 травня. Ще один некролог з Біскайської затоки: «Атаковані з повітря. Тонемо. «У-528». Ми рассвірепе¬лі і тепер рвалися помститися за наших товаришів в стократному розмірі.
Годиною пізніше ми отримали в знак розради оперативно-ні вказівки зі штабу: «Всім підводних човнів в сітці квадра-та ВД йти на перехоплення конвою, що рухається в східному напрямку в БД-91. Атакуйте конвой на власний розсуд ». «У-230» негайно рушила на повних обертах новим курсом. Форштевень човна розсікав по-поверхню моря, залишаючи по краях іскристі фонтан-чики. Готуючись до бою, я наказав ретельно оглянути всі торпеди.
12 травня. О 04.00, коли я піднявся на вахту, весь ЕКІ-паж був охоплений хвилюванням. В 05.40 на світанку Праґер послав кілька сигнальних ракет, щоб повідомити про нашу позицію іншим підводним човнам. В 06.20 він повідомив знизу, що ми вийшли на розрахунковий середній курс конвою. Я зменшив швидкість човна і розгорнув її в західному на-правлінні в сторону конвою, обережно продвігавшего¬ся вперед. Перед сходом сонця східний обрій придбав криваво-червоний колір. Залишалася лише темна лінія на заході.
06.15. Сонце вискочило з океану величезна вогняна-ним шаром. В цей вражаючий момент я побачив тим-ве пляма в південно-західному напрямку — конвой! Я викликав Зігман на місток і сказав:
— Мій подарунок вам, гер капітан!
— Дякую, старпом, нарешті обнадійлива звістка.
Ми спостерігали, як темна пляма росте в обсязі. Незабаром командир розгорнув човен кормою до чорно-се