Книга Сталеві труни стр 162
Природно, вона впоралася, голодний я, утвержда¬ла, що виглядаю сильно змарнілим, і турбувалася про моє здоров’я.
— Скажи, у тебе досить теплої нижньої білизни? Може, ти не знаєш, але ми віддали всю зайву одеж¬ду нашим солдатам, воюючим в Росії. Твої черевики, лижний костюм разом з лижами. Розкажи, як йде війна в Атлантиці? Тепер ми чуємо не так багато про наших підводних човнах.
Я сказав, що вона скоро знову почує про наших успе¬хах. І, вирішивши, що не буду обговорювати з нею військові дей¬ствія, змінив тему розмови:
— Як поживаєте? Що з Труді? Бачилася вона зі своїм чоловіком останнім часом?
— З Труді все в порядку, — відповідала мати. — Ганс був тут на Великдень. Його батьки теж приходили в гості. Їх сильно бомбили в Дюссельдорфі, і вони поїхали в Швар¬цвальд, поки обстановка не покращиться. Нас теж недав¬но бомбили, але не так жахливо, як в інших місцях.
— Як батько? — запитав я.
Мати розридалася. З заплаканим обличчям вона сообщі¬ла, що батька три місяці тому заарештувало гестапо. Він все ще перебував в ув’язненні в міській в’язниці в Хам- крейда гассе.
~ Я не повідомляла тобі про це в своїх листах, — ска¬зала вона схлипуючи. — Не хотіла, щоб ти знав.
Розриваючись між подивом і обуренням, я домігся від неї плутано розповіді про те, що сталося. Батько підтримував більш ніж дружні і випадкові отно¬шенія з молодою жінкою. Вона служила в його фірмі тривалий час. Одного разу батько зажадав від матері розлучення, бажаючи одружитися на цій жінці. Але його заарештували не через це. Причина була інша. Жен¬щіна, яку він любив, виявилася єврейкою. Соглас¬но офіційної ідеології, така зв’язок вважалася пре¬ступленіем. А батько ж вкрив її від поліції. На жаль, хтось доніс владі, що жінка — ев-
рейка. Гестапо схопило і жінку, і батька. Її бросі¬лі в концтабір, батька — до в’язниці.
Арешт батька привів мене в сказ. Несправедливий-с по відношенню до нього була проявлена владою не вперше. Взимку 1936 року діяльність фінансової компанії батька і 36 інших аналогічних фірм була припинена. Просто тому, що вони не відповідали по-литическим установкам керівників Третього рейху. Батька без пояснення або попередження позбавили справи усього життя. Він був змушений почати бізнес заново в віці 46 років. Тільки завдяки талантам і наполегливій роботі йому вдалося організувати нову справу і забезпе-чити сім’ю.
Безглузда ідеологія влади не раз виходила за пре-дели розумного. Я особисто був свідком «кришталевої ночі» у Франкфурті в 1938 році, коли розлючені юрби носилися по вулицях, трощачи вітрини і грабуючи їв-рейскіе магазини в присутності байдужих до проіс¬ходівшему поліцейських. Грабіжники жбурляли з вікон єврейських квартир меблі, скидали з балконів піа¬ніно, порцеляновий посуд, книги, настільні лампи, кухонне начиння. Коли закінчувалося розграбування все¬го найбільш цінного, інші речі складалися в купу і підпалювали. Пам’ятаю, як батько вів мене між пожарищами на виручку друга-єврея. Ми прийшли до нього в квартиру, коли вона вже була розкрадена, а її жіль¬ци вигнані. Я бачив тоді на обличчі батька гнів і сльози.
Ми з батьком сприйняли «кришталеву ніч» як соби¬тіе ганебне і трагічне. Але усвідомлювали бессмислен¬ность бунту в безнадійних обставинах. Я розумів, що в країні, яка була дорога мені, що щось негаразд. Але мені довелося піти на війну в 19 років. У мене не було ні часу, ні інтересу розбиратися в політиці режиму. Тепер, однак, ця політика безпосередньо зачіпала мене і будила в мені бунтівні почуття. Я вирішив, що дол ¬ жен розібратися зі справою батька, навіть якщо це зашкодить моїй військовій кар’єрі.
