Книга Сталеві труни стр 19

фехтуванням, футболом, вітрильними гонками і навіть верховою їздою і стрибками у воду. До нас пред’являлися жорсткі вимоги, щоб відокремити від чоловіків хлопчаків. Як раз перед випускним днем відрахували самого слабкого. Тепер, коли настала вирішальна мить, я зрозумів, що наш курс зібрався разом в останній раз.
Адмірал уклав свою коротку промову класичними словами Нельсона, злегка зміненими з урахуванням ситуації: «Панове, в цей день Німеччина чекає, щоб кожен з вас виконав свій обов’язок». Потім він у супроводі свого штабу залишив плац. Нами зайнялися офіцери, які курирували курс останні місяці.
Поки ми завмерли в напруженому очікуванні, офіцери оголошували перші призначення. Одні були спрямовані служити на есмінці, інші на тральщики. Лише деякі потрапили на великі бойові кораблі. Більшості ж наказали з’явитися до місця служби в підводному флоті. Це була професія, досвіду в якої не мав жоден з нас. На мій подив, мені наказали відправитися в П’яту флотилію підводних човнів в Кілі. Це була найбільша база ВМС на Балтійському узбережжі. Всі знали, що більшість наших підводних човнів, в основному успішно виконували свої бойові завдання в попередні місяці, здійснювали свої бойові походи з Кіля.
Ми розійшлися в радісному збудженні. Після сніданку в спальному приміщенні панувало веселе пожвавлення — спустошувалися шафи, упаковувався багаж, проходило прощання з друзями. Того вечора ми їхали з училища в різних напрямках назустріч уготованою кожному долі.
Переповнений поїзд понуро рухався в ночі. Я сидів у кутку купе 3-го класу прокопченного вагона і розмірковував. Мої однокурсники по училищу спали в неможливих