Книга Сталеві труни стр 213
висадитися на наш берег в 20-50 милях від портів Англії. Тоді в бій прі¬дется вступити вам. Наказ штабу лаконічний і точний: «Атакувати і топити десантні судна. Як після-
днего кошти — таранити кораблі супротивника з метою їх знищення ».
У кімнаті запанувала мертва тиша. П’ятнадцять капітанів, досвідчених підводників, не могли повірити в те, що чули. Це було явне божевілля. Ми люто билися протягом декількох місяців поразок і втрат за те, щоб зберегти від загибелі підводного човна і їх команди. Тепер, коли їх залишилося так небагато, штаб пропонує пожертвувати всім, що вдалося врятувати, без урахування продовження війни. Безглуздо використовувати под¬лодку як торпеди. Невже ми набували бойового досвіду і майстерність для самогубства? Невже цей безглуздий жест виправдовує нашу загибель на морському дні?
Я взяв себе в руки і запитав емісара штабу:
— Герр капітан означає ет, що ми повинні тара- нитка кораблі супротивника, навіть їли збережеться можли-ність повернутися в порт за Новими торпедами? —
— Наказом наказано таранити. Ось директива, ко-торую мені доручено довести кожного з вас. Господа, я буду відвертим. Увас, швидше за все, не буде возмож¬ності повторити атаку. ВотщочСму наказано атакувати настільки рішуче, навіть якщо Що означає добровільне самознищення.
Тепер все стало переду! сенс і содержаня наказу абсолютно Піша і залишивши нам нічого іншого, крім як Діяти п прикладом японських камікадзе. Мені спало на думку, що цей наказ от¬ражает розуміння штабом безнадійності війни. Але я не наважувався ще робити висновки з цього висновки.
Хайн Зідер, чий човен була оснащена «шнорхелем», теж дозволив собі висловитися:
— Я пропоную в зв’язку з цим, щоб підводні човни зі «шнор- хелямі» були спрямовані в Ла-Манш саме зараз, герр капітан. Нам вигідніше атакувати першими через несколь¬ко годин після виходу десанту в море і до його висадки на наш берег.
— Ми не можемо дозволити собі ставити свої під-човни небезпеки до початку висадки, — заперечив наш гість. — Вам буде наказано вийти в море заблаго¬временно. Ми маємо в своєму розпорядженні уздовж нашого узбережжя хо¬рошей системою раннього оповіщення. Деталі будуть до¬ведени до вашого відома в момент виходу з порту. Якщо, панове, у вас є ще питання, тепер са¬мое час їх задати.
Про що тут було питати? Нас вчили виконувати накази беззаперечно. І все ж ми, 15 капітанів, обговорили в односторонньому порядку не цілком раскри¬тие положення наказу. І прийшли до висновку, що сво¬бодни в тактичних маневрах. Але якщо зустрічаємо сили вторгнення, то атакуємо їх, поки не витратимо всі тор¬педи, потім йдемо на таран.
Учасники наради покинули місце збору. Кожен йшов, долає похмурими думками. Я пішов до своєї кімнати, увімкнув радіо і спробував расслабіть¬ся в зручному кріслі. Прикинув, що авангард сил втор¬женія не дозволять підводних човнів, позбавленим «шнорхель», зайняти вигідні позиції в Ла-Манші, коли десантна операція вже почнеться. Я був впевнений, що семеро з моїх друзів прийдуть до аналогічного висновку. Тільки сімка підводних човнів, оснащених «шнорхель», мала шанси на успішні атаки сил вторгнення. Отже, в кращому випадку наше командування могло розраховувати на сім подло¬док в своїх планах щодо відображення десанту через Ла-Манш. Цим людям буде протистояти — якщо мої оцінки во¬енно-морської могутності союзників щось значать — флот вторгнення, що складається з тисяч транспортів, бойових ко¬раблей і десантних судів, не кажучи вже про незліченні літаках, які будуть прикривати десантну опера¬цію . Зрозуміло, сім підводних човнів не здатні зупинити таку армаду. Навіть надія на те, що вони зможуть на¬несті союзникам скільки-небудь значні поте¬рі, була дитячою ілюзією. Якщо наша армія і авіація виявляться нездатними зупинити вторгнення на пляжах
