Книга Сталеві труни стр 22

огорнула кілька бойових кораблів, що стояли на якорі. Їх сірі надбудови проглядалися крізь туман.
Прямо перед нами розташовувався пірс Тірпіца, названий так на честь засновника сучасного німецького флоту. Він займав значну частину узбережжя Кильской бухти. У цій протяжної пристані швартувалися багато британські бойові кораблі, що прибували сюди з дружніми візитами на «Кильскую тиждень», яка проводилася в епоху правління кайзера. Під час Першої світової війни частина кораблів німецького флоту йшла звідси, щоб взяти участь у найбільшому Ютландському морській битві між Німеччиною і Великобританією. Звідси наші підводні човни виходили атакувати противника в 1914 році. У мирні роки пірс Тірпіца був свідком народження і моряків, і кораблів. Нова історія пірса почалася пізнім літом 1939 року, коли наші підводні човни почали другу за 25-річний період війну проти Великобританії.
Хвилі невеликого припливу плескалися про дерев’яну опалубку пірса. У повітрі перемішалися запахи смоли, солі і нафти, а також риби, водоростей і фарби. Численні підводні човни стояли рядами біля причалу, по дві-три у кожному ряду. На палубах стояли вартові, притулившись до проведення рубок, або до 88-міліметрових гармат. Автомати недбало бовталися у них на грудях. Годинні проводжали нас критичними поглядами. Здавалося, їх бавив наш марш уздовж пірса.
Ми дійшли до кінця пірсу, де два корабля пришвартувалися до обом сторонам дерев’яного причалу. З північної сторони стояв старий пароплав водотоннажністю близько 10 тисяч тонн, з південної — тендер «Лех», де знаходився штаб флотилії. Ми пред’явили документи часовому, потім перейшли сходнями на «Лех» і склали свої пожитки вздовж його правого борту. В офіцерську кают — компанію нас привів запах свіжозвареної кави. Там ми прекрасно поснідали і незабаром освоїлися в новій обстановці. Кают-компанія поступово заповнилася офі-