Книга Сталеві труни стр 228

Так, я бачив, як їх підкинуло вгору. Візьміть моторку і пошукайте їх в бухті. Може, тіла плава¬ют де-небудь. Знайдете і повідомте мені про це немед¬ленно.
Потужний вибух привернув увагу екіпажів інших підводних човнів, а також докерів, робочих і службовців верфей. Було багато охочих допомогти. Коли ми несли тяже¬лоранених до санітарних машин, я зміг розглянути їх. У всіх були переломи ніг. Ступні перекручені на¬зад, пальці ніг сплющені. Одні пошкодили внутрішні органи і стогнали від болю, інші перебували в бессозна¬тельном стані, їх голови кровоточили.
Я сів в санітарній машині поруч з важко пораненим електриком, і вона помчала вулицями Бреста під виття сирен. Мені спало на думку, що «У-415» підірвався на міні 14 липня в національне свято Франції — День взяття Бастилії. Загибель «У-415» була подарунком ан¬глічан французам в цей день. Моя човен підірвалася на міні, скинутої вночі 28 травня. На гуркіт її дизелів зреагував звукоулавлівающій годинниковий механізм. І все ж я вирішив, що доля виявилася прихильною до «У-415». Вона не була потоплена в море, де ми знайшли б свою могилу, а загинула в порту, де залишалися шанси на порятунок. Чому я не прокинувся вчасно? Чому стар¬пом поступився вимогам головного інженера? Ці воп¬роси мучили мене. І чому я пережив тисячу бомбових ударів в море, коли інші гинули? Мабуть, я не був потрібен ні небес, ні пекла.
Коли я прибув до шпиталю, частина з моїх постра¬давшіх підводників вже лежали на операційному сто¬ле. П’ятеро врятованих нами з кормових відсіків все ще не приходили до тями. Переломи ніг і рук не носили важкий характер, проте лікарі повідомили, що два моряка отримали серйозні травми спини. Травми черепа і струсу мозку отримали ще двоє. Вони по¬страдалі, коли вдарилися об палубні плити. Йдучи з госпіталю, я залишив там 14 своїх хлопців.
Повернувшись на базу, я зустрів засмученого капі-тана Вінтера. Головний інженер вже повідомив йому про сво¬ем роковому наказі. Оскільки посада його счіта¬лась другий за значенням в командуванні базою, Вінтер опинився в скрутному становищі. У сложівшіх¬ся обставин він не мав можливість прі¬влечь до відповідальності вищого начальника, а я міг тільки домогтися звільнення старпома, Однак я простив першого вахтового, виправдовується тим, що не наважився суперечити головному інженеру. Я убе¬діл себе, що старпом тільки виконав наказ више¬стоящей інстанції.
Втрата «У-415» лише поповнила статистику загибелі нашого підводного флоту. Протягом двох перших тижнів липня — під час мого останнього походу — ми потеря¬лі 11 підводних човнів, не оснащених «шнорхель». Майже всі, ніж мала база. Ще два човни з «шнорхеля¬мі» були потоплені в Ла-Манші, скоротивши чисельність підводних човнів * спрямованих для протидії десантам союзників, до п’яти. З втратою «У-415» «У-413» залишилася єдиною підводним човном без «шнорхель» з тих, що виш¬лі в море ввечері 6 червня. Вона все ще перебувала в су¬хом доці, чекаючи кінця ремонтних робіт.
Тим часом п’ять залишилися підводних човнів з «шнорхель-ми» використовували свої пристрої для забору повітря, щоб залишатися в зануреному положенні і не під-Вергал повітряних ударів противника. Вони про-продовжували рейди в Ла-Манші і навіть досягли деяких успіхів. «У-953» потопила три есмінця, «У-984» посла¬ла на дно три транспорту і один сторожовик, того ж домоглася «У-763».
У ці жахливі два тижні не більше трьох-чотирьох підводних човнів одночасно атакували конвої, доставляв¬шіе живу силу і військову техніку союзників з юж¬них британських портів на пляжі Нормандії. там міг-