Книга Сталеві труни стр 243

нас нічого немає. Шкода, звичайно, але вам доведеться подож¬дать переоснащення човна до прибуття в Норвегію.
Я насилу стримав своє обурення, віддав честь і вийшов з комендатури. За чотири дні ми не зможемо вивести човен з аварійного стану, не кажучи вже про підготовку до тривалого бойового походу. Уже корот¬кій перехід з Бреста виявив незліченні неполад¬кі. Чим довше ми залишалися без ремонту, тим боль¬шіе неприємності нас очікували.
Після повернення в Ла-Паліс я наказав своїм бив¬шім офіцерам з «У-415» зійти з командою на берег і готуватися до від’їзду до Німеччини. Потім я повідомив офі-церам з «У-953» про графік блискавичної підготовки до виходу в море. До свого розчарування, ми незабаром про-назовні, що всі німецькі фахівці з верфей від-правилися на батьківщину напередодні насувалася облоги. Довелося всіх наших механіків і мотористів опреде¬літь на роботи по приведенню «У-953» в.боеспособное стан. На пірсі, а також на стоянці почалася кіпу¬чая діяльність. Важкий вантаж, що заважав ремонту, було винесено з човна і занурений на вантажівки. Поки садили, водії нервували, прагнучи швидше почати свій рейс на схід.
Обстановка в порту відображала загальне замішання серед наших військ у Франції. Поки ми були в морі, союзники, що наступали в усіх напрямках, зайняли значні території. У Бретані американці зах-ватілі Нант і швидко просувалися уздовж узбережжя. 24 серпня впав Париж, до невимовної радості францу¬зов. Наступаючи уздовж Лазурного берега, сили вторгнення зайняли Тулон і Марсель. Наша безнадійна боротьба в Південній Франції завершилася. Всюди на контролі¬ровавшіхся нами територіях активізувалися груп¬пи диверсантів з французького руху Сопротівле¬нія. Загони партизанів, яких союзники забезпечували по повітрю всім необхідним, здійснювали диверсії на наших комунікаціях, шляхи постачання і відступу в Німеччину. Бомбардувальники союзної авіації бомби * Чи залізничні колії та шосейні дороги, а винищувачі обстрілювали з кулеметів довгі колон¬ни військ, які йшли з західних портів. Гинули ти¬сячі людей, навчених для ведення бою на суші. Сре¬ді них секретарки, інженери, гарнізонні клерки, моряки, суднобудівники, вантажники, автомеханіки. Неко¬торие колони біженців скоротилися до жалюгідних купок людей, наполегливо пробивається до Німеччини. У дні об¬щего відступу в кінці серпня з Л а-Рошелі і со¬седніх портів евакуювався 25 тисяч чоловік. Серед них були підводники з колишньої «У-415», сотні моря¬ков з інших підводних човнів, що не знайшли застосування в вой¬не на море. У Бордо екіпажі «У-123», «У-129», «У-178» і «У-18 8» були змушені підірвати свої підводні човни, перш ніж пуститися в дорогу на батьківщину по суші. Їх пе¬реход через ворожу Францію супроводжувався ад¬скімі випробуваннями і приниженнями. Лише небагатьом уда¬лось дістатися до кордонів Німеччини. Решта оказа¬лісь в могилах або за колючим дротом.
В Л а-Рошелі трагедія підводного флоту тривала трохи довше. Одна підводний човен, «У-260», в кінці ав-густа дісталася до Норвегії. Їй вдалося прорватися крізь блокаду союзників, але і вона пізніше подорва¬лась на мінному полі поблизу південного узбережжя Ірлан¬діі. З відходом «У-260» моя човен залишився єдність- ‘ної в гігантському бетонному спорудженні, що вміщав в рік нашого найвищого морської могутності більше 40 підводних човнів. «У-953» була також і єдиною под¬лодкой, що залишилася у французьких портах. З початку вторгнення союзників на континент було знищено 66 наших підводних човнів, а потоплено суден противника тон¬нажем все лише 170 тисяч тонн. Протичовнова обо¬рона союзників стала настільки ефективною, що більше трьох чвертей підводних човнів з «шнорхель», направлен¬них для боротьби з ворожими десантними судами,