Книга Сталеві труни стр 246

Підводний човен безшумно відійшла від пірса і вислизнула в бухту з бетонного притулку кормою вперед. Пройшли в нічній темряві перші 300 метрів. Ніхто не помітив наше¬го догляду.
— Стоп машина! Малий вперед! 20 вліво. Новий курс 20-80.
Я повів човен до центру протоки між двома гостро-вами. В останній раз я глянув на спливає в примарною серпанку Ла-Рошель, яка незабаром роздягли-ла долю Бреста та інших портів, обложених союзних-ками. Човен рухалася по темній поверхні затоки — останній з «вовків» залишав своє лігво. Було тя-Жело розлучатися з цим берегом, звідки ми пронесли німецький прапор через сім морів. У мене було таке відчуття, що всі мої колишні походи, всі наші ог-Ромни жертви виявилися марними.
Коли неясні обриси берега зникли за горізон¬том і човен вийшов у горловину бухти, висота припливу стала максимальною. Попереду по правому борту струнка вежа маяка на острові Олерон вказувала нам шлях крізь нічний туман,
— По правому борту тіні. Есмінці, пеленг 3-40.
У цей момент на нас вийшли шість ворожих кораблів, ледь помітних у відкритому морі. Однак радіо¬локаціонние імпульси не турбували. Нас не обнару¬жіла і своя берегова артилерія. Коли взятий пеленг на примарний маяк по лівому борту показав 120 граду¬сов, я змінив курс і повів човен на південь. «У-953» двіга¬лась повільно, використовуючи як прикриття чорну берегову лінію. Після того як зник маяк, я ріск¬нул запустити дизелі. Як тільки вони почали диміти от¬работаннимі газами, човен набрала швидкість. Ми йшли десять миль уздовж видимого узбережжя берега під посто¬янной загрозою бути перехопленими противником. Але, як я і припускав, ворожі сторожовик з на¬чалом світанку пішли; щоб не наражатися на ризик обстрілу нашими береговими батареями. Потім я повів човен у відкрите море. Коли на небі згасли зірки, «У-953» пішла під воду. Тепер ми розлучилися з берегом Біскайської затоки назавжди.
На заході другого дня нашого походу розігрався шторм. Сильний вітер гнав високу хвилю, покривала-шую наш «шноркель». Постачання корпусу човна воз-духом часто переривалося, в ньому виникало вакуум, при-який водив до задухи. Від нього наші голови буквально розколювались. Але, незважаючи на бурхливий шторм, я відчував себе чудово. Під захистом 14-метрової товщі води і сильного хвилювання моря запеленгувати нас було майже неможливо. Вже давно я не знаходився в такій безпечній обстановці, неприємності з ісполь¬зованіем «шнорхель» компенсувалися зниженням уг¬рози атаки з повітря.
У ці години таємного руху наші радисти при високій пильності займалися дешифруванням ра-диограмма зі штабу, що стосуються «У-953» і кількох інших «вовків», все ще залишалися на плаву. Зна-дясь в приміщенні центрального поста, я виявив в потоці радіограм і наказ про нашу нову операції. Він полягав у тому, що наш човен спільно з «У-484» і «У-743» повинна була зайнятися патрулюванням на за¬падних підступах до Північного протоки. «У-953» пред¬пісивалось забезпечити крайній південний фланг цього ру¬бежа.
Після закінчення сеансу передачі наказів оператівно¬го змісту штаб повідомив нам резюме останніх ком¬мюніке ОКВ. У них го¬ворілось про важкі бої і наші втрати в Західній і Південній Франції. Англійці розгорнули потужне наступ¬леніе на Бельгію, американці вийшли на лінію Намур- Орлеан. Ми дізналися також, що франко-британські войс¬ка рухаються на північ уздовж річки Рона, а Поради готові вступити в наші східні землі. В інших повідомленнях, теж гнітючих, говорилося про бомбардування Герма¬ніі численними ескадрильями бомбардувальної