Книга Сталеві труни стр 249
капітана Вінтер, який, мабуть, зробив все воз¬можное для оборони міста. Потім мої думки перенес¬лісь в Дармштадт. Як там моя родина? Рік тому мені со¬общілі б про це. Тоді Дениц ще підтримував зв’язки зі своїми капітанами, інформуючи їх про хороших і дур¬них події вдома. Але ці дні безповоротно пішли в про¬шлое.
Раптово з рубки долинув голос рульового:
— Триматися курсу неможливо — вийшов з ладу компас …
У безсилій люті я вилаявся. Без гірокомпас продовжувати похід було вкрай небезпечно. Користуватися запасним магнітним компасом неможливо. Він не був налагоджений з того часу, як човен рік тому покинула Кіль, і не вселяв довіри. Опинившись у безвихідному становищі, я наказав лягти на грунт. Бергер розібрав гірокомпас, попередивши кілька разів, що не має ні найменшого уявлення, як знову його зібрати. Весь день навколо нас борознили море сторожові кораблі супротивника. Через 19 годин безперервної роботи Бер-Геру все ж вдалося зібрати прилад.
20 вересня на світанку я взяв пеленг від маяка Інішбофін. Потім, чекаючи зустрічі з противником, наказав від’єднати «шнорхель» і повів човен на пе-ріскопной глибині. Шум від імпульсів «асдіка» і вра-щавшіхся Дінті невидимих кораблів посилювався. Од-нако я побачив тільки літак і скелі острова Клер. Потім до мене дійшло, що нас підвело нове зображені тение англійців. Вони розкидали в прибережних во¬дах звукові буї, які імітували шум гребних гвинтів і гуркіт вибухів. Таким чином противник рассчіти¬вал виманити наші підводні човни в море, де їх могли б запеленгувати сторожові кораблі і знищити. Про-дрен своїм відкриттям, я повів човен нормальним ходом.
На наступну ніч море заспокоїлося і тільки лож-ні «громихалкі» порушували тишу. «У-953» обігнула мис Ерріс і продовжила рух до затоки Донегал. В 03.08 заглох лівий дизель. З кормових відсіків донес¬лось коротке повідомлення:
— Заклинило муфту зчеплення.
Я, подібно пірату, брудно вилаявся, вискочив зі свого кута, замінив главмеха на посту управління, що-б він зміг розібратися в причині несправності. Вско¬ре він повернувся з неприємною звісткою. Муфту потрібно було демонтувати. З двома демонстрували бездіяльність дізеля¬мі човен продовжувала рухатися на електромоторах ще три години, потім лягла на грунт в затоці Слайго. Цілий день мотористи, забруднені маслом і соляркою, тру-сідали при дефіциті повітря з фанатичною завзятістю. Нашими постійними супутниками були розриви глу-бінних бомб за західним горизонтом і шум-«громиха- лок». Через годину після півночі обидва дизеля були нарешті відремонтовані і «У-953» відірвалася від грунту.
Важкий гуркіт вибухів бомбових касет переслідував нас під час руху вздовж скелястого узбережжя. Рано вранці відкрився маяк острова Аран, виблискував під сол¬нцем. З настанням ночі я взяв пеленги від острова Торі, скелі якого височіли над океаном, як бело¬снежние собори. Вночі «У-953» увійшла в Північний про¬лів. Була помітна бурхлива діяльність англійців уздовж всієї двухсотметровой берегової лінії. Ми обережно просувалися на глибині «шнорхель» від маяка до маяка і до світанку добралися до острова Ініштрахалл. О 06.00 наша підводний човен нарешті прибула в район полювання. Вона лег¬ла в засідку на скелясте дно Північного протоки, сбере¬гая сили для атак.
Гуркіт вибухів на заході не припинявся. «Томмі» скидали касети глибинних бомб, немов це були малоцінні кам’яні брили. Інтенсивність бомбар-діровок знову навела мене на підозру, що англі¬чане були проінформовані про наш похід і зосе-
