Книга Сталеві труни стр 263

Потім я вирішив познайомитися з однією з підводних чудасій. Перейшовши сходнями на один зі сталевих китів, я запитав у вахтового, на місці чи командир. Той отве¬тіл ствердно.
— Яке його ім’я?
— Капітан-лейтенант Зігман.
Мій колишній капітан з «У-230»! Я виліз по неосяжної шкаралупі легкого корпусу на місток, опус-покотився через люк в обладнану складної аппара-турою бойову рубку, з неї в приміщення центрально¬го поста, яке було схоже на електростанцію. Заме¬тів Зігман, що стояв до мене спиною, я схвильовано вимовив:
— Доброго ранку! Хочу доповісти про своє прибуття.
Зігман обернувся:
— Що за біс! Невже це ти? Що привело тебе в цей вошивий порт?
— Прибув з Норвегії на старій руїні, щоб з неї зробили нову.
— Ти все ще ходиш на одному з цих старих гро¬бов? — запитав він з подивом.
— На жаль, у мене немає ваших зв’язків. Вітаю з новою підводним човном.
— Дякуємо. Підемо, я покажу тобі її. Або ти вже бачив такий корабель раніше?
— Ні, не мав задоволення.
Поки ми йшли в носові відсіки, Зігман повідомив, що змінив «У-230» на нову підводний човен навесні прошло¬го року. 21 серпня, коли союзники висадилися в Туло¬не, команда бігла з «У-230», якою командував вже Ебербах. Більшість наших старих товаришів захва¬чено в полон. Я також дізнався від Зігман, що Фрідріх покинув «У-230» разом з ним і залишається його главмехом. Рідель же став капітаном «У-242». Ми дійшли нарешті до носового торпедного відсіку. У його великому поме¬щеніі було встановлено шість торпедних апаратів вме¬сто чотирьох, що були на звичайних підводних човнах. Попід стіною міцного корпусу розташовувалося сховище для 14 незавантажених торпед.
— Ми завантажуємо апарати за допомогою гідравліки за десять хвилин, — пояснив Зігман. | § Тільки натискаємо кнопки, і все потихеньку йде само собою. Більше ми до торпед не торкався.
Відсік був обладнаний механізмами для зберігання, переміщення і завантаження торпед в апарати. Торпедіс¬ти, спали на старих човнах покотом серед сталевих рибин, мали тут просторе приміщення для відпочинку. Офіцери і унтер-офіцери займали приміщення, похо¬жіе на каюти 1-го класу на пасажирському лайнері. По-доізмещеніе нового човна майже в три рази превосхо¬діло водотоннажність «У-953».
— Ти не повіриш, але ми рухаємося під водою шви-реї, ніж на поверхні, — продовжив Зігман поясне¬нія. — Чи можемо рухатися там з граничною швидкістю в
17 вузлів досить тривалий час.
— І крім того, можете атакувати конвой з підведення-ного положення.
Це ще не все. Ми не тільки швидше рухаємося під водою, але також здатні стріляти торпедами з глу¬біни 50 метрів, на власні очі не бачивши мети. Глибина нашого занурення в два рази перевищує вашу, і ми легко вухо-дим від переслідує ескорту.
Виходить, що ви практично невразливі.
— Саме так. Висока швидкість дозволяє нам ата-кувати і йти непоміченими. Нова електронна система управління стрільбою забезпечує стопроцен¬тную точність вогню. Наш новий «шнорхель» діє так само, як ваш перископ. Він висувається дуже бист¬ро і дозволяє швидше перезарядити батареї. Наша под¬лодка ідеал субмарини.
Те, що нам говорили багато місяців, було правдою. Нові підводні човни дійсно існували. І по об¬щему думку, це насправді було чудо-човни. От¬правленние в море в достатній кількості, вони могли