Книга Сталеві труни стр 38

ким чином вага води в човні, можна було поставити її на рівний кіль. Я приєднався до шерензі переносників води, зісковзнувши вниз по плитах палуби в центральному проході. Досягнувши дизельного відсіку, я побачив, що велика частина торпедного відділення, що знаходилося в задній частині відсіку, залита темної маслянистою масою води. У механізмі торпедного апарату застряг в підвішеному стані мертвий механік, який перебував поза межами досяжності. На його голові біля правого виска зяяла глибока рана. Пожелтевшее обличчя було залито кров’ю.
Чорний водойма виглядав слщиком великим і глибоким, щоб можна було вичерпати його відрами і банками. Я підрахував, що наших зусиль перемістити необхідну кількість води у носову секцію вистачило б лише на те, щоб швидше витратити залишився в човні кисень. Тим не менше ми почали черпати воду. Працювали майже в повному мовчанні, передаючи заповнені до країв водою відра по ланцюжку, вытянувшейся до верху сталевий гробниці. Насилу втримуючись на ногах, ми буксували на плитах палуби, намагаючись не розплескати повні відра, передаються наверх. Іноді повз нас, як снаряди, злітали порожні бляшанки. Одні моряки важко зітхали від втоми, інші бурмотіли прокляття, коли брудна вода плескала їм в обличчя.
Минуло три години. В розпачі й безвиході ми продовжували вважати відра і банки. 420… 421… 422…
Минула ще година. Ми працювали з величезним напруженням сил, пересилюючи втому. Рівень води в кормовій секції знизився незначно. Однак відра раніше передавалися з рук в руки за живому ланцюжку: 482, 483…
Через шість годин виснажливої роботи нас змінила інша група, сформована з решти членів екіпажу. Повітря стало нестерпно спертим: смерділо паливом, потім, хлором і сечею. Дихання станови-