Книга Сталеві труни стр 39

лось переривчастим, руху млявими. І все ж друга група продовжувала передавати відра, хоча і в усі за-медляющемся темпі. Тепер кожен з нас відчував себе полузадохнувшимся і полузатонувшим.
Практично нічого не змінилося з тих пір, як ми чотирнадцять годин тому занурилися на дно. До цього часу друга бригада водоносів вже працювала другу зміну. Між тим носова частина «У-557» істотно не опустилася. І тоді Паульсен зробив ще одну по-катування врятувати нам життя. Він наказав водоносам припинення горіння- • нути роботу і всьому екіпажу повернутися в носову секцію.
Важко дихаючи, ми знову стали дертися вгору. Коли я протискався між торпедними апаратами, трапилося неймовірне. Корпус човна почав повільно і плавно коливатися. Раптово повітряні бульбашки вирвалися з гортанним звуком з передніх цистерн плавучості. Ніс човна опустився на дно з глухим ударом.
Якимось чином до людей повернулася енергія. Тіло мертвого механіка перенесли в капітанську каюту і за-крили полотном. Капітан запнув зелені фіранки, за-крыв до неї доступ. Трюмні помпи діяли, але надлишок води був розподілений так, щоб вирівняти човен. Вода пошкодила акумуляторні батареї. Перебуваючи в морі, їх не можна було відремонтувати. Ми були позбавлені можливості приготувати їжу, але кок забезпечив нас консервованими персиками, грушами і полуницею. Настрій людей піднялося після того, як вони вгамували голод і спрагу. Однак човен все ще залишалася в пастці. Близько 40 тонн води притискали її до дна.
Спробував допомогти нам звільнитися з морського полону старший механік. За його команді в цистерни плавучості був закачаний з шипінням стиснене повітря. Але човен не зрушилася з місця. Тоді в цистерни закачали додаткову порцію стисненого повітря. Човен не виявляла ознак спливання. Нарешті повітряні струмені ослабли і вичерпалися. Весь запас стисненого повітря вичерпаний. Ми були приречені на габель.