Мій перший марафон
Почалося все в кінці травня. коли у мене закінчився річний абонемент в зал, а лінь остаточно мене заборола. В певний момент мені здалося, що піти побігати по вулиці простіше і швидше ніж йти тягати залізо — банально виходить неабияка економія в часі. До залу мені йти 10 хвилин. Туди-назад вже 20. Лінь страшна штука. Знав би я чим все це закінчиться…
Перший раз я не сильно напружуючись пробіг 6 км. Через пару днів — 7.
По початку дистанція росла дуже швидко. Мені стало цікаво, де стеля, а зростаючі результати підстьобували до збільшення дистанції. 8 кілометрів, 10, 12, 14, 15. 20 червня я поставив особистий рекорд — пробіг 17. Всього за червень у мене вийшло 109 км.
На початку липня я пробіг напівмарафон — 21,1 км. Це було вже важко (насправді не дуже). Останні два кілометри простягнув ледве-ледве.
Ясна річ, зробив основну помилку початківця бігуна — на початку дистанції втопив гарненько і відповідно на всю дистанцію сил не вистачило.
Однак, взяття такої серйозної як мені здавалося дистанції мене неабияк надихнуло. Саме тоді я в перший раз задумався про те що б спробувати пробігти 42км.(як я був наївним)
Всередині себе дав обіцянку — якщо до кінця липня зможу закрити 25, зареєструюся на марафон. Живу я в Києві, щорічний Київський марафон проходить восени, цього року-7 жовтня.
Як ви розумієте з назви поста, 25 в липні пробігти я зміг…
У середині серпня вийшов на старт дистанції в 30км. І ось тут я зрозумів в яку жопу я встряв. Виявилося, що все що було до 25 це фігня і легка прогулянка.
