Про пам’ять
Сталося сьогодні спуститися на обід в торговий центр. І ось стою я на касі, вже дістав картку розплачуватися і тут раптом виття серени і милий жіночий голос повідомляє «увага пожежна тривога, всім негайно залишити приміщення». Ну я прикинув що краще бути дурником і вийти, ніж найрозумнішим і задихнутися. І попрямував на пожежний вихід, до речі варто відзначити що я не знав де він знаходиться і це упущення, варто завжди хоча б приблизно пам’ятати напрямок. Так от знаєте скільки людей із залу вирішило пройти зі мною? Нуль, з фудкорту на якому знаходиться людина 50-100 жодного людини, хто б пішов раді диктора. І я впевнений, що третина з них бадьоро постила стрічки і свічки з приводу зимової вишні, і напевно хромая лошадь викликала в них певні почуття.
Ось прям як то дивно воно все, ніхто нічому не вчиться, а хочемо змін.
