Солдат повинен повернутися додому

В дитинстві бабуся часто розповідала мені про війну. Вона гортала старовинний альбом зі старими фотографіями, показувала своїх бабусь, дідусів і батька. Гарний молодий чоловік, як мені подобалася його фотографія! Бабуся говорила про нього з любов’ю і сумом, коли він загинув на війні, вона була зовсім маленькою, але зберігся його лист з фронту, наспіх надряпане простим олівцем. Всього кілька фраз, але в них було так багато любові до дружини і дочки.
А потім я стала підлітком, бабусі не стало і на якийсь час все забулося. А тепер згадалося. З достовірних джерел у мене залишився тільки її альбом з фотографіями і скупими підписами, лист з фронту від батька і короткий, віддрукована на машинці листа з райвійськкомату з звісткою про його загибель в 1942р., відправлене дружині Серафимі. Мало, але набагато краще, ніж нічого!

Бабуся завжди журилася, що навіть не знає, де він похований. Дочка ніколи не була на могилі свого батька, героя. Мені це здається неправильним і несправедливим по відношенню до обох. Я довго копалася в Інтернеті, збирала інформацію і документи по крупицях, та й знайшлися люди, які дуже допомогли. У підсумку, як мені здається, я його знайшла.

Рядовий Поляков Сергій Дмитрович, 1917 р. 86 стрілецька дивізія (спробую ще дізнатися, в якому саме полку). Загинув 27 вересня 1942 під невською Дубровкою (Невський п’ятачок) під час форсування Неви. У листі з райвійськкомату вказана дата загибелі 27 вересня, але у всіх знайдених мною документах зазначено 2 жовтня — могла трапиться плутанина в документах з урахуванням того, що операція почалася в ніч на 26 вересня і тільки 6 жовтня залишилися в живих солдати були переправлені на інший берег Неви?… Або це два різних людини?
Однак, потім я знайшла ще документ, в якому був вписаний родич для зв’язку — батько. ПІБ батька співпало з ПІБ пра-прадіда. Збіг? Єдине питання, яке у мене виникло-чому тоді лист з райвійськкомату прийшов дружині, а не батькові, вказаному в документі? Або воно прийшло обом? Цього, на жаль, мені вже не дізнатися, як і не перевірити адресу проживання пра-прадіда (він теж вказаний). Як шкода, що коли з’явилися справжні важливі питання, вже нікому дати на них відповідь… В іншому всі дані сходяться.

Я знайшла місце поховання і перепоховання. Спочатку вбитих від Бум.заводу під Невської дубровкой поховали неподалік, потім перепоховали в братське поховання Радянських Воїнів під д. Комаровкой, Кингисеппский район.

Сподіваюся, це він, сподіваюся, що я знайшла нашого героя. Сподіваюся, що це не фантастичний збіг… Але навіть якщо це не наш Сергійко, а інший — тезка, однофамілець і однополчанин, з батьком-тезкою-однофамільцем, то нехай, тому що кожен солдат повинен бути знайдений і не забутий, нехай кожен знайде дорогу додому.