Схуднути на 10 кілограм за 6 днів. Етап другий: лікування. Резекція половини мови

Чому етап другий? Так все просто в онкології, перший етап-це діагностика. Кола пекла які пройти, щоб просто почати лікуватися.

Ну поїхали….30 липня приїхала в нді ім. Блохіна Г. Казань. Приїхала здаватися, ріжте мене, пиляйте, тільки позбавте мене від цього болю. Фізичний біль заселяє в твоїй душі чорноту, яка вражає всі органи чуття, очі, вуха, рот. Красиві літні поля з квітами перетворюються в засохлі гербарії, спів птахів і шум вітру в дратівливий дзвін у вухах, смачні сезонні фрукти і ягоди перетворюються в кислоту, яка спалює все на своєму шляху. Невеликий відступ і розвіяння міфу про те, що рак не болить. Болииииит.

Проходжу реєстрацію в приймальному покої. Мене направляють у відділенні голови і шиї. І що я там бачу, о боже, дорослі чоловіки за 60 і бабульки з вирізаними ковтками, губами, щелепами. Я одна молода, красива дівчина)))відразу виникає питання, в яку палату мене класти? А у мене в голові, віддам будь-які гроші за поодинці. Підходжу до мед сестри і кажу, як хочете дайте мені платну палату, на що вона мені відповідає, ми її вам і так дамо безкоштовно)))досі для мене залишається загадкою, чому мене розмістили в двомісний люкс, безкоштовно. Я так до кінця і пролежала одна, незважаючи на те, що все було битком забито пацієнтами.

Приходить хірург і каже, що диктором ви не будете і з мови зникнуть букви Р, Ч, Щ,С,К, Г і по УЗД у Вас відсутні метастази, сприятливий прогноз.Хочу відзначити, заробляю я на життя мовою, дуже багато кажу. Про що власне розповіла моєму лікарю. І тут мені призначають найголовнішого оперуючого хірурга з 37 річним стажем-завідувач відділення голови і шиї НДІ ім. Блохіна. Знову виникає питання, чому саме мені, чи то все так .уево, то рівень операції складний, то посада моя в амбулаторній картці, я не знаю. Та й неважливо це зараз. Зробили відповідні аналізи, взяли онкомаркер, який показав 1,3 при нормі 1,5. Я зраділа, що і раку нібито немає(не вірте онкомаркерам, це не показник відсутності або присутності хвороби, його відстежують для динаміки захворювання). Ну що дата операції 1 серпня. Настає ранок, мене готують. І тут настає страх, коли я сідаю в крісло-каталку загорнута в простирадло, моторошне відчуття. Лягаю на стіл, вводять катетер і вводять наркоз, все темніє і тиша……

-Дихай твою матір, дихай. Вона не дихає.

-Почекай ти зараз задихає. Ну ка дихай, носом, інакше залишишся тут. Дихай, дихай…

Цей діалог я почула першим після виходу з наркозу і ці довбали трубки, які з мене витягують роздирають мені всю слизову носа і горла. Я відкрила очі і розумію, що я в реанімації. Дуже хочеться пити і хочу відкрити рот. Намагаюся відкрити, а там повний П..дец. У мене зашитий рот, а кінчик язика пришитий до губи. Хто дивився фільм Пила))) ось це з цієї опери. Далі я піднімаю руки, щоб помацати своє обличчя, одна рука парализовнна до ліктя, але мені вдається піднести її до моїх ран. Що я намацала, так це шию всю перемотану і тут я зрозуміла, що щось пішло не так. Мені розрізали шию від вуха до ключиці, а це означало одне. Вони знайшли те, чого не очікували.

Дві доби в реанімації і привозять мене у відділення. Шви з рота мені зняли ще в реанімації, а ось пришитий язик до губи залишився. Приходить хірург і каже, що будемо встановлювати носоглотковий зонд, інакше інфекції можуть покрити всю порожнину рота. Приходить старша мед сестра, дістає мою мову і відрізає мені нитки. Губа болить, мова болить, а тут блять ще й зонд пхають. Почалася блювота, яка лізла з мене літрами по моїх ранах, досі від цього погано. Харчовий зонд був встановлений на 6 днів і я ніколи не забуду, як було мені погано від нього. Він мені сильно тиснув на горло, я не могла ковтати слину струмком.

Харчування було рідке, відчувала запах, а смак Немає, дуже неприємне відчуття. Однак на третій день я вже гуляла на вулиці. Від мене всі шарахалися, тому що я була схожа на космонавта через трубки. Ну це все дурниця, в порівнянні з діагнозом. Тікаю на роботу, напишу пізніше продовження.