Тетяна Льозова про професії балерини

Коли вона танцює, здається, що зупиняється час: легкість, легкість і політ… Так часто описують у рецензіях роботу професійних балерин. Але як досягти цієї легкості? І кожному дано парити на сцені?

Саме для відповідей на такі питання існує на WoMo спецпроект «Профориентиры», куди ми запрошуємо яскравих, цікавих представників різних професій і пропонуємо розповісти про те, чим вони займаються.

Героїня сьогоднішньої статті – Тетяна Льозова, прима-балерина Національної опери України, стала перлиною концерту «Музика заради миру», присвяченого 70-річчю ООН.

Як стають балеринами

Моя старша сестра спочатку займалася фігурним катанням, потім пішла в хореографічну школу, а потім вступила в хореографічне училище. І мені танці дуже подобалися, але рішення вступати у Київське хореографічне училище (на той момент єдине професійне в Україні) було таким: «Ну зроблю-не вступлю». Як вийде… Фізичних даних у мене було набагато менше, ніж у сестри. Я вступила до 10 років, і мені захотілося доказати, що я все зможу. Але в цьому віці ти не усвідомлюєш, що вже починаєш працювати над професією, яка в подальшому буде тебе годувати. Це дуже складний вибір. Дитинство закінчується, і це треба чітко розуміти.

В училищі було нелегко. За природою я — лівша, обертаюся в ліву сторону, а всі балети поставлені вправо. І коли почався дуетний танець з партнером, все обертання повинні були бути в праву сторону. Тоді директор училища мені сказала: «Це бар’єр, який потрібно подолати. Або у тебе вийде, чи все — кінець кар’єрі». І знову заграло почуття і бажання довести, що я зможу. Я перевчилася, тепер можу робити обертання в обидві сторони, стала більш універсальною.

Взагалі балетом починають займатися з трьох років. І це, звичайно, абсолютно вибір мами. Але коли мене запитують: «Ваша доня, напевно, балериною буде?», я кажу: «Ні, не хочу». Тільки якщо для неї це стане мрією і у неї будуть ідеальні фізичні дані.

Який шлях проходять артисти балету в театрі

В театр зазвичай беруть з 18 років. У цьому віці організм людини вже готовий до тих навантажень, які його чекають. Мені дуже пощастило після училища, мене відразу взяли в театр в кордебалет. Ніяких перспектив ніхто не обіцяв, я працювала в кордебалеті кілька років. Але в один момент, піддавшись якомусь внутрішньому посилу, я підійшла до балетмейстеру і заявила, що можу станцювати кілька партій. Чесно кажучи, я б в той момент їх не станцювала, так і виглядало з боку, напевно, смішно. Але мені дали спробувати станцювати варіацію, а потім все закрутилося. Взагалі раніше кар’єрний шлях завжди був такий: ти пробуєш себе у кордебалеті, потім тебе зауважує балетмейстер, пробує себе в нових ролях. Зараз же дівчат і хлопців часто беруть у солісти. Але це не дуже добре, тому що потрібно заслужити повагу колег, звикнути до плеча партнера. Пройшовши через кордебалет, ти розумієш, як тобі рухатися в малюнку, і мені було набагато простіше.

Серед солістів також є поділ: є прима-балерина, є балерина з правом ведення вистави, є солісти, танцюючі варіації. У нашій трупі відносини між танцюристами більш здорові, і все ж ми завжди перебуваємо в конкурентній боротьбі. Адже Нас багато, а один спектакль. Але відразу скажу, що скло в пуанти ніколи не підсипали і костюми не різали. Моїм першим спектаклем, де я зіграла головну роль, був «Віденський вальс». Я страшенно боялася, мій партнер був заслуженим артистом, а в мене ніякого досвіду. Але потім мені почали давати ролі в таких спектаклях, і так стала розвиватися кар’єра. В театрі я вже станцювала практично всі провідні партії, але от чомусь не довелося зіграти Джульєтту в «Ромео і Джульєтті». Хоча я мрію про це все життя, сподіваюся, коли-то бажання збудеться. Хотіла б зіграти ще й Анну Кареніну, але, на жаль, немає в нашому театрі такого спектаклю.

Плюси і мінуси професії

Найбільший мінус — це тимчасовість професії. 38, 40, 45 років — це вже все, кінець. Реалізуватися потрібно дуже швидко. Також професія балерини — це ще й травми, болючість суглобів, крепатура м’язів. Завжди щось болить, це невід’ємно. Також можна отримати травму, яка поставить хрест на кар’єрі. Але справа в тому, що я завжди налаштована позитивно, я знала, що, крім професії, у мене буде сім’я. А адже багато хто не поділяють мою думку, в основному це минуле покоління. Вони себе цілком і повністю віддавали балету і в результаті залишилися без сім’ї, без дітей. Ще бажано не кататися на ковзанах, лижах, не займатися верховою їздою, мало того, що це травматично, так ще й після катання на конях, наприклад, кривляться ноги.

А плюси… Ти можеш подорожувати і побачити світ, можеш перевтілитися в будь-яку роль. Наприклад, в балеті «Дама з камеліями» я граю куртизанку, а потім у «Сніговій королеві» постану маленькою дівчинкою Гердою. Таке море почуттів, звичайно, ти ніде не відчуєш. Безумовно, для дівчини професія балерини дуже красива, це мрія.

Кому в професії легше — чоловікам чи жінкам

Легше здатним, тим, кому дано природою. Але дуже мало хто з шикарними даними добиваються успіху. Найчастіше такі люди ледачі, а домагаються успіху ті, у кого чогось не вистачає. Вони весь час працюють-працюють-працюють, і таким чином досягають досконалості.

Де отримувати освіту

Наша українська школа славиться у світі, артисти-вихідці з України працюють у театрах в самих різних країнах. Я закінчила хореографічне училище, мені на той момент дали шикарне освіта, любов до танцю, у мене був чудовий педагог. Багато закінчують коледж на базі культурного центру «Кияночка», академію танцю ім. Сержа Лифаря і чудово показують себе у роботі.

Якими якостями повинен володіти людина, що мріє побудувати кар’єру артиста балету

Безумовно, фізичні здібності повинні бути: м’які м’язи, щоб можна було легко розтягуватися, стрибок і найголовніше — координація. Багато виробляється, але для цього необхідно працьовитість. Без нього взагалі неможливо, тому що кожен день тобі необхідно приходити в зал і працювати!

Харчування й дієта

Жодних стереотипів про те, що балерина повинна важити 40 кг, зараз немає. Дивляться в цілому, легка або важка кістка, як виглядає поруч з партнером. Під час вагітності я набрала 22 кг, було неймовірно важко скинути їх. Доводилося багато працювати і мало є, але особисто мені дієти ніколи не допомагали. Так, потрібно перестати їсти солодке, борошняне, але прибрати його з раціону повністю я не могла ніколи. Є потрібно обов’язково! На воді сидіти не можна. Має бути правильне збалансоване харчування. У день спектаклю, до речі, я завжди їм спагетті — вони швидко перетравлюються, дають заряд енергії, але є й ті, хто в день виступу взагалі нічого не їдять.

Типовий робочий день

День починається з обов’язкового уроку в 10 або 11 ранку. Ми приходимо в зал, стаємо до верстата, робимо вправи біля станка: фондю, пліє, скажіть, після — стрибки і обертання. Потім в залежності від того, який у кого найближчий спектакль, починається його репетиція. Ось, наприклад, зараз ми репетирували балет «Снігову королеву», а потім будемо відновлювати репетиції вистави «Ніч перед різдвом», так як виступ зовсім скоро.

Який відбиток залишає професія балерини на особистості

Професія дійсно зробила мене такою, яка я є. Мені завжди хочеться бути кращим, ніж я є, мені весь час потрібно рухатися вперед, не сидіти на місці. Тому що я знаю, все дуже швидко закінчиться, час підтискає.

Взагалі постійно думаєш, чим зайнятися, коли все закінчиться. У когось є талант ставити спектаклі і він може працювати балетмейстером у театрі, у когось є талант працювати педагогом і він може влаштуватися викладати в хореографічну школи або відкрити свою, якщо є можливість.

Що дивитися

Ну, «Чорний лебідь», напевно, не стану радити — це такий стереотипний погляд Голлівуду. Хоча, мабуть, таки є люди, які доводять себе до божевілля. Є серіал «Віліси», документальний фільм про хореографом Людмилі Сахарової, фільм «Анна Павлова». Але, незважаючи на те, що я фанатично ставлюся до своєї професії, не можу дивитися такі депресивні фільми. Краще ходити і дивитися на самі вистави, наприклад, до Нового року у нас відбудеться прем’єра «Снігової королеви» — це буде щось приголомшливе, музика Чайковського, чари… З дитиною можна прийти і на «Лебедине озеро», якщо він буде підготовлений, тому що 4 акта не всі можуть висидіти.

Раджу починати з чогось красивого, але при цьому не занадто довгого і нескладного за музиці, наприклад, «Чиполліно», «Білосніжка і сім гномів», а яка приголомшлива «Лісова пісня», це ж бо ще й наша українська історія!

Розмовляла Тетяна Касьян. Фото: З особистого архіву Тетяни Лезовой

Читайте також: Ольга Любаренко про професію поліцейського