Ти б хоч лотерейний квиток купив
У нашої дезслужби є роздрібний магазин. Приходить одного разу бабуся-божий кульбаба, охайна, в Білій мереживній блузочці. І протягом півгодини повідає історію про те, як брат/сват/зять бореться з клопами вже більше трьох місяців. А вона до всіх родичів у гості їздить і боїться, що коли гостювала у нього — могла підчепити і до інших родичів тепер їздити не хоче. Запитала чим можна вивести, так як її родич вже і дезслужбу викликав і сам труїв і диван вже новий купив (до речі-робити так не треба). Розповіли про новий препарат, запропонували родичу нам зателефонувати. Пішла думати.
Проходить кілька днів. Бабуся знову прийшла, знову все розповіли, номер дала родича — дорого йому самому дзвонити. Піти.
З родичем зв’язалися, про все розпитали, дізналися, що помилок наробив безліч. Про препарат детально розповіли.
Проходить ще кілька днів. Знову бабуся. Вся в роздумах, знову консультація. Знову дзвінок родичу.
Вообщем, раз на п’ятий, препарат вона купила. Домовилися і з бабусею з родичем, що як тільки вона до нього приїжджає — він відразу обробляє, в незалежності від виявлення або відсутності клопів. Дали докладні письмові інструкції.
Мабуть, це була найдовша і для нас витратна продаж, але дуже хотілося допомогти.
Минуло тижні півтора, з моменту як повинна була пройти обробка. Дзвонить родич, у голосі відчай: «Я не знаю, що нам робити, я напевно новий диван викину, я квартиру продам напевно, знову клопи у нас…»ми запитуємо:» ви обробку нашим препаратів коли зробили?». А у відповідь: « Та я ще їм не робив…»
