Юридичні історії

Жили-були два брати. Жили мирно, поки не помер хтось із родичів, що заповіли молодшому братові земельну ділянку. Відразу з’явився старший брат: а ти віддай його мені!

Молодший резонно відповів: а з якого переляку я тобі віддам ділянку, якщо він заповів мені?

Але старший від думки заволодіти ділянкою не відмовився. Підробив розписок на 1,5 млн і подав на молодшого в суд. Причому, точно знаючи, що за адресою реєстрації в Коркино він не проживає, а давно проживає в Челябінську, подав до суду саме в Коркино. Повістки з суду йдуть за адресою, де їх ніхто не отримує, в результаті рішення суду на користь старшого. Що взагалі нескладно, коли противна сторона на суд не є.

Про те, що відносно нього винесено якесь рішення, молодший дізнався тільки коли пристави наклали арешти на рахунки та майно.

Тут знову з’явився старший брат і ще раз запропонував переписати на нього ділянку. Був посланий нахрен вдруге.

Власне, з цією проблемою до мене і прийшов молодший брат. А чого тут? Рішення суду вже хрін оскаржуєш, терміни пропущені. Залишився один варіант — йти по уголовке, 303 + 159.

Молодший брат ніби і не проти, але якось негарно виходить, що він свого рідного брата під кримінальну статтю підводить. А чи є інші варіанти?

Інші варіанти завжди є! Віддай йому 1,5 млн, і всіх справ! А старший потім ще раз розписки підробить. І ще раз.

Молодший відповідає: Та не, не такий він людина… ніби як один раз розписку підробив — та й вистачить… але, з іншого боку, якщо інших варіантів немає-то згоден заяву в поліцію написати. Тільки чи можна якось так написати, щоб старший брат не знав, що це він написав? Щоб ніхто не здогадався?

Це вже зовсім якась операція «И» виходить! Це як так — написати заяву, щоб ніхто не здогадався, у кого вкрадено?

Так він і пішов. Не захотів брата підставляти. Незважаючи на те, що рідний брат виставив його на 1,5 млн.