Жирна Америка, або Як Олена Міро підтвердила стереотип. Все-таки ми добре живемо!

Відома блогерша Олена Міро за словом в кишеню не лізе і ніколи не боїться висловити свою думку. Під її критику підпадають політики, зірки шоу-бізнесу, прості російські громадяни, моральні норми, закони… Її обговорюють, сперечаються, але в будь-якому випадку вона вміє зачепити за живе.

Бували і випадки, коли вона не обливала брудом, а навпаки, ставала на сторону захисту. Одного разу вона заступилася за американців, кажучи про те, що люди не хочуть подивитися далі стереотипів.

Але одного разу цій епатажній дівчині довелося побувати в Діснейленді. «Виявилося, мої читачі, які заявляли, що американці в масі своїй жирні, — мали рацію, а я, вопившая, що це стереотип, — дура», — пише Олена Міро. Редакція «Так Просто!» вирішила дізнатися і розповісти, що ж змусило блогерша змінити свою думку.

Жителі Америки

Я судила про всій Америці за купці дуже дорогих для проживання місць, де буваю сама. Там багато фермерських ресторанів, красивих зубів, підтягнутих тіл, а студій йоги — в сотні разів більше, ніж точок фаст-фуду. І ось в цих привілейованих місцях американці справді стрункі і красиві. У них є гроші на те, щоб не жерти гівно, і є вільний час на те, щоб дрочити тіла фітнесом. Але це — не вся Америка. Далеко не вся.

Діснейленд — ось те місце, по якому можна судити про те, як виглядає середньостатистична американська родина, у що вона одягнена, що вона їсть. Середньостатистична американська сім’я одягнена в гівно з універмагу, в якому одяг продається поряд з десятидоларовими настільними лампами, туалетним папером і чіпсами.

Мама-кіт асоціюється у мене з «підстреленими» світлими бриджами, забитими в безрозмірну пухку дупу, і балахоном-парашутом в квіточку. Тато — це бейсболка з логотипом футбольної команди і футболка, яку купують на вага: 5 кіло футболок за долар. Жирні діти одягнені в скляні, синтетичні костюми казкових героїв і жеруть гівно. Втім, гівно жеруть не тільки діти. Гівно жеруть все: мами, тата, дідуся, бабусі. Тоннами.

Діснейленд — величезний комплекс з декількома готелями на території і безрозмірною паркуванням. Там десятки ресторанів, з яких немає жодного пристойного. Не в сенсі дорогого і модного, а того, де я могла б пожувати який-небудь невибагливий салатик «органік», без хімікатів. Стоячи в черзі, я роздивлялася натовп. Жирний, жирний, жирний, жирний, жирний, жирна — і так далі, до нескінченності.

За цілий день перебування в Діснейленді я не побачила жодної гарної фігури. Тіла ділилися на жирні (9 з 10) і «нормальні» (не зовсім вже нездорово жирні, але і не спортивні). Ці тіла постійно щось жували, смоктали і лизали: чіпси, попкорн, морозиво, цукерки. І всі ці тіла приперлися в Діснейленд на машинах. Середньостатистичне американське домогосподарство — це 2 машини. Американці, якщо і ходять кудись пішки, так тільки до холодильника.

Ця інша Америка — те, чого ми просто зобов’язані уникнути. Більше рухайтеся. Не женіться за найдешевшою жрачкой. Їжте менше, але краще. Від того, що ви їсте, безпосередньо залежить не тільки ваше здоров’я, але і ваше щастя. Мене завжди дивувала американська статистика по антидепресантів: американці споживають їх тоннами.

Я не розуміла, звідки такі цифри. Побувавши в Діснейленді, розумію: гівно, яке жеруть американці, змінює їх хімію крові. Люди стають депресивними. І це дуже сумно.

Ми повинні уникнути такої долі. Не жеріть гівно. Більше ходіть пішки. Не намагайтеся при кожному зручному випадку плюхнутися в крісло автомобіля. Будьте здорові, загалом!

А ти згоден з думкою Олени Міро? Розкажи нам в коментарях і поділися статтею зі своїми друзями у соцмережах!