Книга Сталеві труни стр 217

Глава 21

Годинник показував п’ять з гаком вечора, коли я вер¬нулся в бетонний бункер. Радіо не було чутно. Зате величезний бетонний звід резонував мелодії пісень 800 підводників, відчайдушно прагнули вийти в море на боротьбу з ворогом, навіть якщо це означало неминучу загибель. О 21.00, коли на поля битв в Нормандії опустилася ніч, 15 підводних човнів вийшли в бухту. Ніч була ясною. У ще світлому небі слабо мерехтіли зірки. Вско¬ре повинна була зійти повний місяць, щоб висвітлити нам шлях в Атлантику.
21.30. Сім підводних човнів, оснащених «шнорхель», пішли під воду в Брестській бухті і стали зникати одна за одною з інтервалом в п’ять-десять хвилин. Їх відхід залишився непоміченим літаком противника, делав¬шім віражі неподалік від берега і готовим завдати удару по всьому, що рухається на поверхні моря. Поки підводного човна рухалися під водою в кільватерном строю через вузький прохід з бухти до Ла-Маншу, ми, менш привілейовані, розташувалися поруч з ескортом, чекаючи, коли підніметься величезний червоний коло місяця і покаже нам шлях.
22.30. Кораблі берегової охорони почали рух до гирла бухти. Як тільки вони вийшли на оперативний про¬стор, закашляли наші дизелі і чорні силуети восьми підводних човнів пішли в кільватерном строю за тральщі¬ком. Першою йшла «У-441» під командуванням капітана Хартмана. Як старший за званням серед нас, він взяв участь лідера. За кормою його човна слідувала «У-413» зах- се. Далі в строю рухалася «У-373» Тедді Лешті. За нею «У-740» Штарка, «У-629» Бутса, «У-821» Кнакфу- са, ведена мною «У-415» і замикала стрій «У-256» Бодденберга. На південному сході піднялася над горизонтом повний місяць. Вона висіла на небі як гігантський ліхтар, що освітлював довгий лад підводних човнів і чітко отра¬жавшійся в безтурботному морі. Всупереч правилам, все
підводники наділи свої жовті рятувальні жилети. Місток човна був завалений купами боєприпасів, рубка перетворилась в арсенал. Розрахунки зенітників чергували біля своїх гармат в напруженому очікуванні першого літака противника. Я знаходився на своєму місці, намагаючись дер-жати човен строго в кільватері «У-821» і зберігати дис-танці в 300 метрів від неї.
23.10. Перші радіолокаційні імпульси були за-сечени нашими «бутом» і «Флай», як тільки берег зник з поля зору. Рапорт знизу: «Шість імпульсів спере¬ді, швидко посилюються!» — викликав занепокоєння у під-водників на містку.
Все нагострили вуха за вітром, прагнули заглянути подалі. Я озирався навколо броньованого огорожі містка, проте навіть при яскравому місячному світі не обна¬ружіл жодного крилатого монстра.
23.20. Головна частина нашого ладу вийшла в відкритому-тое море. У присутності ескортів вісім підводних човнів про-рушили далі в район протичовнової оборони противника, розрізаючи сріблясту поверхню моря; Не припинялися вереск усиливавшихся радіолокаціон¬них імпульсів і потік попереджень про небезпеку знизу.
23.40. Раптово зліва по курсу в п’яти милях попереду спалахнув феєрверк. Нас попередили, що кілька наших есмінців здійснювали перехід з Лоріа в Брест. Ми не повинні були приймати їх за британські кораб¬лі. Я сфокусував свій бінокль на місце спалаху і побачив, як сім есмінців відображають атаки з повітря в траверзном строю. Обидві сторони обмінювалися тисячами трасуючих куль і снарядів, над нашими кораблями висіли освітлювальні ракети, додаючи свій яскравий білий світ до жовтого сяйва місяця. У міру нашого пріблі¬женія шум бою посилювався. Надривалися зенітки, вили авіаційні мотори. «Томмі», помітивши наше наближені-ня, припинили свої шалені атаки, побоюючись потрапити під перехресний вогонь есмінців і підводних човнів. есмінці