Чоловік брав молоток і йшов з ним щоранку. Через 22 роки стало ясно навіщо

Він народився в маленькому індійському селі, де й прожив усе своє життя. Його родина, як і всі сусіди не були багаті. Більш того в селі були відсутні навіть натяки на цивілізацію – тут не було ні шкіл, ні лікарень. З-за відсутності останніх і почалася ця неймовірна історія.

Важкий похід

Одного разу дружина Дашратха Манджхи захворіла. Недуга був настільки сильним, що традиційні відвари з трав і коріння не допомагали, і подружжю довелося відправлятися в найближчий місто, який розташовувався в 80 кілометрів від їхнього села. Там містилася лікарня, де вони змогли б отримати професійну допомогу.

Однак прямої дороги до міста, як втім і будь-якого транспорту не існувало. Подружжю довелося йти в обхід гори, долаючи численні труднощі. До міста залишалося зовсім небагато, коли дружина Дашратха померла.

Втрата

Втрату найдорожчого людини в житті чоловік переніс дуже болісно. Багато дні він просто лежав, дивлячись у стелю, і не знаючи, як жити далі. Нарешті, йому в голову прийшла ідея.

Чоловік витратив чимало часу на пошуки інструментів, які потрібні йому для здійснення задуму. Знайшовши молоток, кувалду і ще кілька речей, без яких не обійтися, Дашратх залишав будинок на світанку, і повертався назад лише пізно ввечері. На всі питання сина чоловік просто відмахнулися.

Справа всього життя

Так минуло 22 роки. Чоловік помер, і лише після цього всі дізналися, чим займався цей вольова людина, прозваний “божевільним”. Дашратх зробив прохід прямо в горі. Він дозволяв мешканцям села швидко і без перешкод добиратися до міста. Довжина проходу склала 110 метрів, ширина – трохи більше 9 метрів і висота – 7,6 метра.

Уряд не просто відмовила чоловікові в будівництві дороги, воно навіть не соизволило надати яку-небудь невелику допомогу. І щодня Дашратх сам ходив до гори, як на роботу, щоб копати, довбати і прибирати камені.

Після цього випадку про Дашратхе Манджхи почула вся Індія. Його прозвали “людиною гори”, але влада просто зробили вигляд, що так і повинно бути.

Важка робота чоловіки принесла жителям села справжнє благословення. Тепер дорога до міста становила всього 4 кілометри, і мешканці могли безперешкодно звертатися в лікарню при необхідності. Більше того, нарешті-то сільські діти могли відвідувати школу і здобувати освіту.

Жителі села досі подумки дякують цього сильного і мужнього людини за його непосильна праця. А кінорежисери Індії планують зняти фільм, який повідає всьому світу про неймовірний подвиг простого сільського жителя.