Книга Сталеві труни стр 109

ками. О 18.45 здався есмінець. Ми обережно наблю¬далі за ним і повільно йшли його курсом. Через два з половиною години після півночі ми знову обнаружі¬лі конвой, три транспорту рухалися в бурхливому морі, кренячись від бортової качки. «У-557» наздогнала конвой. Керн зловив в фокус ПУС транспорт водотоннажністю сім тисяч тонн і віддав наказ. Торпеда наздогнала транспорт, і він миттєво пірнув носом під воду під оглушітель¬ний гуркіт. Коли корми його піднялася вгору, ми увіде¬лі, як продовжує обертатися його гребний гвинт. Слідом за цим у темне небо злетіли довгі язики полум’я. Вони були настільки яскраві, що я міг підрахувати морщі¬ни на обличчі капітана. Нарешті неподалік від лівого бор¬та човна потопаючий транспорт видав в судомної агонії пронизливий гудок.
Уміло маневруючи між колонами конвою, Паульсен незабаром вибрався в його сегмент, що не освітлений пожежею. Полум’я привернуло ескорт. Він зупинився біля тонуще¬го транспорту, приймаючи на борт врятувалися членів екі¬пажа. Есмінець став зручною метою, але неписаний закон забороняв атаки на корабель, зайнятий рятувальними опе¬раціямі. Однак Паульсен знову прорвався в простран¬ство між колонами конвою. Він був в ударі. Рейд про¬ходіл так, як хотів командир. Він диктував умови.
Через 90 хвилин переслідування і різноманітних ма¬невров нам вдалося прорватися в середину конвою. Це¬лью Паульсена був десятитонний транспорт. Але у нас залишалася лише одна торпеда в кормовому апараті. Ви¬ходя на кут атаки, «У-557» долала шалений со¬протівленіе хвиль. Незбагненним чином була усли¬шана в гримучому штормі команда «Вогонь!». Остання торпеда понеслася до мети.
Вона швидко зникла з поля зору в нічній темряві. Але як ми не напружували слух і зір, як не сподівалися, вибуху не сталося.
Бойовий похід підійшов до кінця. В той же час «У-557» залишила конвой. Ми взяли курс на Біскайська затока і
порт Лориан. Пізніше човен занурився під воду, щоб дати екіпажу відпочити. Тільки кілька людей бод¬рствовалі, стежачи за тим, щоб човен продовжувала двіже¬ніе. В утробі «У-557» панувала повна тиша. Чулося лише слабке дзижчання електромоторів і удари крапель конденсату про палубу.
Втрати, завдані нами, одиночному конвою, соста¬вілі шість потоплених транспортів і, можливо, два пошкоджених. Судячи з радіоперехоплень на шляху в Лорі¬ан, наші успіхи перевершили досягнення інших підводних човнів. «У-107», підводний човен трохи більшого водотоннажності, потопила під час походу судна противника загальним тон¬нажем в 100 тисяч тонн. Говорили, що в жовтні були знищені суду противника тоннажем понад 160 ти¬сяч тонн, у вересні — в 200 тисяч тонн. У Лондоні осе¬нью 1941 року з страхової компанії «Ллойд» долж¬на була бути стягнута рекордна сума страховки. Це був важкий час для страхового бізнесу на судоход¬них лініях.

глава 8

27 жовтня «У-557» увійшла до бухти Лоріа. Нас сподівання-ла жвава юрба зустрічаючих. На цей раз, однак, в ній не було дівчат з публічних будинків. Пізніше ми узна¬лі, що військово-морський комплекс був обнесений парканом, щоб закрити в нього доступ стороннім. Однак після традиційного бенкету і гарного душа багато подвод¬нікі відвідали своїх французьких подруг в приморських борделях і були відсутні на базі до ранкового підйому.
3 листопада в полудень екіпаж знову зібрався на широкій площі перед префектурою. Вітати нас прибув зі штабу адмірал Деніц. Він щедрою рукою знову роздавав медалі. Я відчував гордість, ще не знаючи, що мені оста¬лось трохи часу числитися членом екіпажу подвод¬ной човна «У-557».