Книга Сталеві труни стр 140

Частина друга
НАД НАМИ — ПЕКЛО
Глава 10

Наш перехід по дорозі до Бреста через Біскайський за¬лів став мимоволі передвісником майбутніх нещасть. 25 березня, п’ятий день після грандіозної битви за кон¬воі, пройшов без пригод. У згущуються сумер¬ках пізнього вечора ми обережно рухалися в восточ¬ном напрямку, попередньо заповнивши цистерни баласту, надерти палубу і налаштувавши радар «метокси» на виявлення загрози нападу з повітря. У цю ніч радар тричі просигналив про небезпеку і ми проіз¬воділі термінове занурення. Літак супротивника сбра¬сивал глибинні бомби нам услід.
Вранці о 10.12 окатий Борхерт простягнув вгору руки і крикнув:
Літак!
Побачивши крихітний чорний метелик, пікіруючий на нас через хмари, я жбурнув «біскайський хрест» в рубку. Всі, хто знаходилися на містку кинулися слідом за ним вниз. Коли палуба вже пішла під воду, я знову взгля¬нул на літак і зрозумів, що ви в своєму розпорядженні не більше ніж тридцятьма секундами до чергового бомбардування. Потім я пірнув в рубочний люк і зачинив за собою кришку в ту саму мить, коли гігантська хвиля на¬крила нас. «У-230» зникла під водою через 18 секунд, зберігши в запасі мінімум 10 секунд для порятунку від бомбардування. Коли човен пірнула в глибину з діфферен-том 50 градусів, пілот літака взяв за орієнтир для бомбометання пінистий слід на місці нашого занурений-ня. Чотири бомби вибухнули поруч з кормовими ци-Стерн баласту по правому борту. Вибухи припод-няли корму човна над поверхнею затоки, створивши у пілота враження, що йому вдалося завдати нам роко-вої удар.
Перебуваючи під водою, ми дивувалися тому, що нащ ра¬дар не подавав ніяких сигналів небезпеки. Ми провели в зануреному положенні більше півгодини. Потім вспли¬лі, але тільки на дуже короткий проміжок часу.
12.25. Термінове занурення при появі двухмотор¬ного літака. Ніяких ознак використання піло¬том радіолокатора.
12.50. «У-230» спливла.
13.32. Тривога. Літак. Ніякого радіолокаціонно¬го пошуку. Чотири бомби вибухнули недалеко від човна. Заклинило кормові горизонтальні рулі.
14.05. Спливли на великій швидкості.
14.22. Тривога. Чотиримоторний «Сандерленд». Рез-кі перекладки рулів. Розірвалися ще чотири бомби.
Стало очевидно, що англійці підсилили патрулюють-вання авіацією Біскайської затоки. Зігман вирішив сле-дова днем ​​в зануреному положенні і спливати на поверхню тільки вночі, коли «томмі» для вияв-вання нас будуть змушені використовувати радари. Од-нако ця ніч мало чим відрізнялася від дня. Ми тричі робили термінове занурення, уклрнівшісь на гра¬ні загибелі від дванадцяти бомб. Весь наступний день ми залишалися під водою, рухаючись зі швидкістю три вузла, і насторожено вслухалися в шум пропелерів само-льотів британської ескадрильї, спрямованої в район, який примикав до наших баз на узбережжі Фран-ції. Ми постійно чули віддалені розриви глу-бінних бомб. Вражаюче, наскільки пожвавилося судноплавний-ство в Біскайській затоці.