Книга Сталеві труни стр 143

Вчора я чула новини про успіхи наших підводних човнів в Атлантиці і думала про тебе. Рідний мій, я мо¬люсь, щоб ти завжди повертався живим зі своїх по¬ходов і знаходив мої листи. Я постійно думаю про тебе і хочу бути з тобою. Будь ласка, бережи себе. Коли кон¬чітся війна, повернеться все те, що було на озері Констан¬ца під горіховим деревом в довгі теплі літні ночі 1939 года … »
Я був стривожений. Думав про те, щоб умовити Ма¬ріанну залишити столицю і оселитися, хоча б на не¬которое час, в провінції. Мати писала: «Повітряні нальоти були в районі Франкфурта. Сусіди допомагали один одному в гасінні на дахах запалювальних бомб, іноді скидаються британськими пілотами. Батько мно¬го працює, а Труді, тепер уже сім місяців «наречена війни», допомагає батькові в якості секретаря його офісу ». Новини з дому порадували мене. У своїх листах ма¬тері і Маріанне я переконував їх, що скоро все ізменітся на краще.
Я твердо вірив в це, не дивлячись на явне погіршення ситуації. Повітряні рейди противника на німецькі міста неухильно зростали за кількістю і масштабами, пе-переходи грань простого залякування. Газети і радіо з-спілкуються про руйнування і людські жертви в резуль-таті нальотів ухильно, але я відчував, що нас на-Стігала сувора відплата. —
Цей висновок підкріплювався гіркими фактами. З біль-шою небажанням я був змушений погодитися з доводом, що за час нашого перебування в морі на Східному фрон¬те стався несприятливий для нас поворот. Очевід¬но, в результаті зимового наступу Рад ми потер¬пелі поразки в Сталінграді, де була розбита наша 6-а армія. Вести з північноафриканської театру війни були також невтішні. Англійці невблаганно насту¬палі в пустелі з більшим чи меншим успіхом. Тим не
Проте мені здавалося, що ці невдачі носили місцевий ха¬рактер і не впливали на загальний результат війни.
Фактично Німеччина домагалася істотних успе¬хов тільки в морських боях. Битва за Атлантику розвивалася сприятливо для нас. Наші підводні човни, све¬денние тепер в великі «вовчі зграї», потопили не¬вероятное число кораблів союзників на фронті від По¬лярного кола до Карибського моря. Березень 1943 року став для нас найуспішнішим місяцем в історії підводної війни. Наші підводні човни відправили на дно суду союзні¬ков загальним тоннажем в мільйон тонн. Зараз близько 250 підводних човнів здійснювали бойове патрулювання в різних морях, проводили навчальні переходи в Балтійському морі,  переоснащувати в портах, були близькі до виходу з су-ХІХ доків після ремонту. Наша програма будівництва підводних човнів стала пріоритетом військового виробництва.
Правда, навіть в морських боях наші успіхи дос-Тігана нелегкою ціною. Зі збільшенням розмірів кон¬воев різко покращилася координація в заходи щодо їх захисту між бойовими підрозділами ВМС Великобританії і США. Суду супроводу нового типу, швидкі і ви-сокоманевренние сторожові кораблі — корвети — пред-представляли серйозну небезпеку для підводних човнів, що атакують конвої. Але найбільшу загрозу представляла авіація противника. Все більше і більше літаків з’являлися в найвіддаленіших районах моря. Вони зі зростаючою точністю бомбили наші підводні човни на підходах до своїх баз або На виході з них. Загроза з повітря створила для нас нову проблему в підводній війні, важко було уг-наться за швидко мінливою обстановкою.
Як мені уявлялося, результат війни тепер залежав від операцій підводного флоту в Атлантиці. Було оче¬відно, що союзники оговталися від наших ударів і їх боєздатність підтримувалася поставками продовольчою наслідком і обладнання через Атлантику. Нашим подлод¬кам необхідно було перешкодити конвоям, які проходитимуть у порти Великобританії, а також в Мурманськ і Архан-