Книга Сталеві труни стр 153
16.03.
— Літак за курсом 3-2.
Ми швидко пішли під воду. Майже одночасно про-гриміли чотири вибухи, підштовхнувши човен далі вниз і змусивши вертикальні і горизонтальні рулі завмерти, коли від них була потрібна робота. Через кілька хвилин поблизу пролунали ще кілька вибухів. Однак, кидаючи виклик нашим переслідувачам, Зігман наказав підняти човен на перископну глибину. Він висунув пе-ріскоп, але одразу опустив його вниз, вилаявшись:
— Дідька лисого! Цей хлопець скинув димову бомбу і пофарбував воду жовтим кольором.
Незважаючи на те що місце нашого занурення було позначено фарбою, капітан наказав атакувати конвой перш, ніж ескорти змогли б скинути глибинні бом¬би. Удари імпульсів «асдіка», глухі розриви глубін¬них бомб неподалік і гуркіт сотень суднових двигунів конвою створювали похмурий фон для нашої атаки.
16.38. Перископ піднято. Прозвучала команда:
— Торпедні апарати від першого до п’ятого до стрель¬бе — товсь!
— Апарати з першого по п’ятий до стрільби готові, — швидко відповів я і завмер в очікуванні.
Зігман розгорнув перископ, щоб побачити те, що відбувається на протилежному боці, і несподівано закричав:
— Термінове занурення! Главмех, заради Бога, заховай її скоріше — есмінець готовий протаранити нас! Вниз — на 200 метрів!
Я був майже впевнений, що есмінець ось-ось вріжеться в нашу рубку. Як тільки човен зникла під водою, в її сталевий корпус вдарили звукові хвилі від грозно¬го гуркоту двигунів і гребних гвинтів есмінця. Гуркіт посилювався так швидко і був таким приголомшуючим, що ми завмерли на місці. «У-230» продовжувала занурюватися. Але вона опускалася занадто повільно, щоб ми могли із¬бежать небезпечних наслідків вибухів глибинних бомб.
Страшний вибух розкидав морську воду. Серія з шести зарядів здибила човен, викинула її з води
і опустила на поверхню моря на милість чотирьох британських есмінців. Гвинти «У-230» оберталися на пре-слушною швидкості. На секунду все стихло. Англіча¬не застигли в подиві. Здавалося, пройшла вічність до того часу, коли ніс човна занурився воду і вона стала йти все глибше і глибше на дно океану.
Нова серія глибинних бомб підняла корму. «У-230», втративши управління, обертаючись, падала на дно. З диффе-ренти в 60 градусів човен пішов на глибину 250 метрів, перш ніж Фрідріху вдалося зупинити падіння. Дві-гаясь під водою на глибині 230 метрів, ми вважали, що знаходимося якраз під зоною бомбометання противника, і поспішили вийти з цієї зони. Вкотре ми би¬лі приречені на животіння в умовах максимально мож-мужнього занурення.
16.57. Чітко чутні сплески на поверхно¬сті океану сповістили нас про скидання нової серії глубін¬них бомб. Двадцять чотири боєзаряду розірвалися один за іншим через короткі проміжки часу . Глухий ро-кіт накрив наш човен. Вибухова хвиля знову різко під-штовхнула її на дно океану, поки нескінченне відлуння взри¬вов прокочувалося крізь товщі води.
17.16. Новий скидання боєзарядів оглушив нас і заста¬віл завмерти. Під дією вибухової хвилі човен да¬ла сильний крен. Сталевий корпус скреготав і скрипів, клапани розкрилися, прокладки баллера керма потекли, і незабаром днище корми заповнилося водою. Помпи невтомно відкачували воду, ослабли прокладки перископа, і вода проникла в циліндри. Всюди текла вода. Під її вагою човен йшла в глибину. Тим часом конвой та¬щілся прямо над нею.
17.40. Гуркіт досяг межі. Несподіваний сплеск попередив нас, що ми маємо можливість 10-15 се-кунд перевести подих перед черговою серією вибухів.
Вони мало не дістали нас. Поки відлуння вибухів поширенням рюється в океанських глибинах, основна частина конвою не поспішаючи минула місце катування нашого човна. Я перед-