Книга Сталеві труни стр 181

танова дві двоствольні і одну чотириствольний зе-нитки, що давно очікувалося. Вогнева міць восьми ство¬лов, безсумнівно, змусила б пілота непріятельско¬го літака двічі подумати, перш ніж пріблізіть¬ся до підводного човна для бомбардування. Повинні були також встановити новий радіолокаційний приймач, іме¬новавшійся «Буг», замість застарілого «метокси». Мені сказали, що «Буг» зможе пеленгувати радіохвилі в сантиметровому діапазоні. Якщо так, то він міг би за¬благовременно попередити нас про готувалися атаках, особливо вночі. Адже наш відмова від «метокси» застав¬лял противника удосконалювати засоби виявлення підводних човнів. Крім того, нами були взяті на озброєння торпеди нової конструкції. Ці та інші види нової зброї обіцяли нам повернення сприятливих тен¬денцій в підводній війні.
Однак час уже було упущено. У липні ми потеря¬лі 37 підводних човнів. Десять з 17, які намагалися перетнути Біс-Кайской затоку в другу половину цього місяця, боль¬ше не повернулися на базу. У серпні було знищено ще 16 підводних човнів. За чотири місяці союзники потопили понад 100 підводних човнів 1р майже 60 відсотків всього оператівно¬го підводного флоту. Як наслідок, наша здатність знищувати кораблі супротивника знизилася від рекордно¬го тоннажу в мільйон реєстрових брутто-тонн в березні до 96 тисяч тонн в серпні. Багато моїх друзів і знако¬мие зникли назавжди. В офіцерській їдальні пустова¬лі місця. Ні колишнього сміху, ні веселощів. Ми, кого поки пощадила доля, мали достатньо підстав предпола¬гать, що скоро самі ісчезнем4 в глибинах океану.
Портові будні швидко витіснили зневіру і стрес. Команда віддавалася справах, пов’язаних з підводним човном, і лю-бовним утіх з однаковим завзяттям. Капітан відбув для доповіді Деницу і проходження курсів підвищення квалі-фікації з тим, щоб отримати інформацію про воєнну ситуацію. Нашого доктора списали з підводного човна і отправі¬лі в австрійські Альпи відновлювати сили після трохи
ний за реалізацію цієї тактики, наповнив повітряна куля гелієм, що зберігався в ємностях, закріплених за огорожу містка. Потім він прикріпив до шнурка, стя-ГІВА куля, смужки алюмінієвої фольги, а сво-Бодня кінець прив’язав до поплавця. Уся ця споруда було викинуто за борт. Поплавок тримався на поверх-ності моря, а куля піднімався, натягуючи шнурок до тих пір, поки не став схожий на різдвяну ялинку. Пла-вающий макет швидко зник за кормою в зловісної тим-ноті. Через п’ять хвилин Рідель повторив операцію, і вто-рій макет захитався на хвилях Біскайської затоки. Ці алюмінієві дерева мали на меті навести радар про-тивника на помилкові цілі і дати можливість нам самим піти від переслідування, сховавшись за штучним ле-сом. На жаль, два інших кулі заплуталися в огороджувальні-ження містка, а ще три порвалися під час наполне¬нія газом. Майоріли кінці сплутати смужок фольги могли навести противника на човен. Однак нам щастило. Поки Рідель возився з смужками фольги і кулями, ми проскочили в простір, заня¬тое французькими рибальськими шхунами, що защіті¬ло нас більше, ніж плаваючі макети і зенітки. У кон¬це решт ми викинули за борт всі свої алюмінієві дерева і більше ніколи ними не користувалися. Вони ско-реї піддавали нас небезпеки, ніж рятували.
Ми йшли зигзагом серед рибальських суден, хаотично розкиданих на великому просторі, більшу частину ночі і просунулися досить далеко. Потім продолжі¬лі гру в кішки-мишки зі смертю. «Буг» працював бе-зукорізненно. Кілька разів він завчасно пре-дупреждал нас про наближення ворога, забезпечуючи запасом часу для занурення. Щоразу «томмі» кружляли над нами в подиві.
Коли англійці зрозуміли, що ми маємо в своєму розпорядженні новим радаром, попереджував нас про небезпеку, вони изме-нили графік свого патрулювання в районі предпола-Гаєм курсу човни таким чином, щоб змусити нас