Книга Сталеві труни стр 186

розрахувавши час ходу, я пустив через короткі промежут¬кі чотири носові торпеди. Наш човен різко накрені¬лась, лягаючи на зворотний курс. Через мить я смикнув спусковий важіль в п’ятий раз, випускаючи останню тор¬педу з корми. Ця була найшвидша атака з тих, ко ¬ торие ми коли-небудь робили.
У той час як п’ять торпед рушили на захід, «У-230» рвонула на схід з трьома котрі переслідували ескортами за кормою. При світлі місяця сірі надстрой¬кі мисливців сяяли білизною. Через кілька хвилин частого серцебиття біля західного горизонту зметнувся ряд спалахів полум’я. Два, можливо, три транспорту були вражені нашими торпедами. годинник показував
22.25. На наше здивування, ескорти, що знаходилися по¬заді нас на дистанції кидка каменем, несподівано раз¬вернулісь і понеслися назад до атакованому конвою.
^ «У-230» ще годину продовжувала йти на повних оборо-тах, потім Зігман дозволив команді розслабитися. Че-рез три години після того, як англійці припинили нас переслідувати, Рідель повідомив в штаб про підсумки наших атак: «Конвой БД-64. Курсом на захід. Три влучення. Без можливості простежити характер пошкоджень. Ра-неї потоплені чотири транспорту загальним тоннажем 26 тисяч тонн. Все торпеди витрачені. Возвраща¬емся на базу ».
Слідом за передачею своєї радіограми ми взяли курс на Біскайська затока. Перш ніж перші промені сонця змогли демаскувати нас, «У-230» пішла під воду.
Ми, як і раніше, рухалися в надводному положенні тільки вночі. Коли був пересічений невидимий бар’єр, яким огородили затоку союзники, атаки з повітря уча¬щалісь з кожною годиною. В постійній напрузі ми йшли, тримаючи свої палуби врівень з поверхнею моря; носові і кормові цистерни баласту були трохи затоплені водою для миттєвого занурення. Щогодини кошмарного переходу по цим небезпечним водам міг ока-тися для нас останнім.
На третю ніч після битви з конвоєм нас струсонув-ли вибухи від 16 скинутих глибинних бомб. На чет-верть ніч ми пірнали під воду шість разів і відхили-лись від 24 досить точно скинутих касет боезаря-дов. На п’яту ніч нам були послані навздогін 28 бомб. На шосту човен занурювалася в глибину п’ять разів і ухилилася від 20 бомб. На сьому ніч число атак з повітря скоротилося, але ми йшли в район патрулірова-ня групи мисливців противника з абсолютно пус-тими торпедними апаратами. Нам вдалося перехитрити ворога, рухаючись повільно і дотримуючись мовчання. Елект¬ромотори човна працювали майже беззвучно. Потім, із¬бавівшісь від небезпеки, човен кинулася на схід, гуркочучи дизелями. До закінчення ночі ми змогли сооб¬щіть в штаб, що знаходимося всього в десяти годинах пере¬хода від місця зустрічі з нашим ескортом.
5 листопада в 09.30 «У-230» здійснила спливання. Впер-ші за 18 днів ми побачили денне світло. Два тральщі¬ка чекали нас в бурхливому морі недалеко від скалісто¬го узбережжя Бретані. Один з них просигналив нам лампою: «Повітряна тривога. Розрахунки — до зенітки! »
Ми негайно відреагували. Очевидно, похід ще не закінчився. Сатанинська сила переслідувала нас зверху до самого прибуття в порт.

Глава 16

Нарешті «У-230» сховалася в бетонному притулок Бре¬ста. Тільки там, під семиметрової товщею армірован¬ного бетону над нашими головами, ми були недосяга¬еми для літаків противника. Як тільки я перетнув сходні і зробив перші невпевнені кроки по твердому грунті, бетонна доріжка передала відчуття безопас¬ності від просолених чобіт до моєї душі і тіла.
Я важко зітхнув. Тільки цим зітханням і можна було висловити моє ставлення до наших невдач в під-