Книга Сталеві труни стр 219

— Літак з правого борту, висота 40 метрів, вогонь! — вигукнув я.
Далі були короткі черги з наших спарених 20-міліметрових гармат. Пілот, однак, вміло повів машину прямо над нами поза межами досяжності на¬шего вогню і скинув чотири бомби. Одночасно нас атакував по пеленгу 90 з правого борту «Ліберейтор», ведучи вогонь з усіх стволів. Через мить у середини човна прогриміли чотири вибухи. Вони підняли «У-415» з води і повалили наших моряків на палубні плити. Потім човен знову опустилася в воду, і на неї обрушилися тонни піднятої вибухами води, яка прорвалася в рубоч¬ний люк. На цьому все закінчилося. Обидва дизеля вийшли з ладу. Заклинило правий горизонтальний кермо. «У-415» пішла по дузі, поступово втрачаючи швидкість. Над нами з правого борту висіла освітлювальна ракета, зрадницьки висвітлюючи гине човен. Вона безпорадно гойдалася на хвилях. З її розірваної цистерни випливало горю¬чее. «У-415» перетворилася в нерухому ціль, яку можна було без праці знищити.
У замішанні я глянув через рубочний люк в тим-ве простір корпусу. Здавалося, що всяке життя там зупинилася. Мене охопила тривога. Човен могла пото-нуть в будь-який момент, тому я скомандував:
— Все на палубу! Приготувати рятувальні шлюпки і кола!
У відповідь не пролунало ні звуку. Повинно бути, оббита-ки міцного корпусу були приголомшені вибухами. Про¬шлі нескінченно довгі секунди. На віддалі дзижчали літаки, які готувалися до нової атаки. Вона повинна була стати фатальною. Несподівано по трапу стали підніматися підводники, очнувшиеся від шоку. Вони рвалися до свеже¬му повітрю, кидаючи на місток гумові рятувальні пояси. Ми почали готувати рятувальні шлюпки. Тим часом зенітники наводили стволи гармат на неві¬дімие літаки, що кружляли над безпорадною здобиччю. Швидкоплинність атаки і серйозні пошкодження не по-
зводу нам послати сигнал лиха. «Це, — подумав я похмуро, — доля багатьох моїх загиблих друзів — без-молвная і негласна смерть».
«У-415» очікувала останнього удару. Оскільки човен начебто не збиралася тонути, я наказав підводникам, щоб вони сховалися за рубкою і припинили спуск шлю-пок. Я був сповнений рішучості залишатися на борту до тих пір, поки човен тримається на плаву, і відстрілюватися до тих пір, поки залишаються боєприпаси і артилеристи спо-собнимі вести вогонь з зеніток. Виявилося, однак, що нам не судилося загинути без оповіщення. Радистові уда-лось налагодити радіопередавач і послати в штаб радіо-граму про катастрофу.
02.28. Посилився рев авіамоторів сповістив про но-вої атаці. Ще один «Сандерленд» зайшов з правого бор¬та, ведучи лютий вогонь. Проносячись над нашим мос¬тіком, він скинув касету бомб з чотирьох боєзарядів. Оглушливі вибухи відкинули човен в сторону. Сле-ва нас атакував на бриючому польоті «Ліберейтор». Наші розрахунки на спарених 20-міліметрових зенітних уста-новки відразу ж відкрили вогонь по кабіні, швидко опус-тошів магазини. Чорний монстр пронісся над містком, скинув чотири боєзаряду, потім помчав, дихнувши отрабо¬таннимі газами в наші обличчя. Коли підводний човен відкинуло вліво і чотири фонтани води піднялися високо в небо поруч зі серединними цистернами по правому борту, зе¬нітчік з 38-міліметрової автоматичної гармати вса¬діл серію бойових зарядів в фюзеляж бомбардувальника. Літак, охоплений полум’ям, впав в море. Рев двігате¬лей «Сандерленда» завмер удалині.
Потім все стихло. Поруч з човном все ще світилося на поверхні невелике полум’я. «У-415» гинула, але все ще трималася на плаву. «Флай» і «Буг» вийшли з ладу, ми залишилися без засобів попередження. Мос¬тік був продірявлений снарядами. Розривом снаряда убі¬ло зенітника. Багато з них були поранені. Від болю стогнав старпом * спину якого сильно посікли осколки. пос-