Книга Сталеві труни стр 224
поломок, однак цей перелік був скорочений до 55 через брак запасних деталей і часу. Кожну лод-ку відправляли в море якомога швидше, навіть якщо вона не зовсім була придатна до бою. «У-415» з усіма її бе-дами повинні були за два тижні якимось чином від-ремонтувати.
Поки тривали ремонтні роботи, я продов-жав вимагати встановлення «шнорхель» на мою під-човен, однак всі вимоги постійно відхилялися під тим приводом, що наші ешелони з технікою не могли дістатися до Бреста через диверсії француз¬скіх підпільників. У розпачі я спробував найняти вантажівку, щоб відправитися за «шнорхелем» самому, але мені не дозволили йти на ризик Трансконтиненталь-ної поїздки. Дефіцит в самому звичайному обладнанні і запчастинах був настільки великий, що довелося разо-брати на частини «У-256» для переоснащення «У-413» і «У-415». Бодценберга, командира «У-265», і його коман-ду відправили на батьківщину для отримання нових призначають-чень.
З від’їздом Бодценберга ми з Захсен залишилися після-дним капітанами підводних човнів в Бресті. Ми розуміли, що люди, які віддавали нам накази, втратили почуття реальності і навіть здоровий глузд. Але нас навчили ви-конувати накази, розумні і не дуже, і тому би¬лі приречені на загибель разом з «У-415» і «У-413». Ми ніколи не оглашалі- свої таємні думки, ніколи не згадували в розмовах один з одним про можливість неминучою і безглузду смерть, а намагалися з-осередком на виконанні своїх обов’язків, слу-Шая зі зростаючою тривогою новини з Нормандії, в тому числі офіційні повідомлення верховного коман-дування вермахту і більш точні свідчення з полів битв на північ від нас. —
Протягом другої і третьої тижні вторгнення англо- американських військ поступово закріпилися на підлозі-острові Котенін, потім прорвали наш фронт на двох
ділянках і почали наступ на захід. Однак на фронт кинули нові німецькі дивізії, і ми ще на¬деялісь, що він буде утриманий. В цей же час положе¬ніе на- ших підводних сил продовжувало погіршуватися. «У-247» зі «шнорхелем» серйозно постраждала від бомбар¬діровок есмінців і була змушена повернутися в порт до того, як вийшла в Ла-Манш. «У-269», інша под¬лодка зі «шнорхелем» під командуванням Ула, була потоплена поблизу південного узбережжя Англії. П’ять под¬лодок, оснащених цими приладами, що вийшли нако¬нец з норвезьких портів, були потоплені одна за одною через короткі проміжки часу. Відтак до 30 червня операції наших підводних човнів, що почалися під час втор¬женія союзників, завершилися повним провалом. Ми потопили всього п’ять союзних транспортів і два есмін- Ш ца, а втратили 22 підводні човни.
В останні дні червня командування піднесло мені неприємний сюрприз. На борт підводного човна пріби¬лі три молодих, недосвідчених офіцера, щоб заме¬ніть наших ветеранів. Новачки повинні були піти з нами в свій перший і, швидше за все, фатальний похід. Ко¬манда зустріла їх з неприхованим скептицизмом. Догляд досвідчених офіцерів створив вакуум в управлінні човном, який заповнити міг тільки я один. 30 червня «У-415» вже була визнана придатною для нового по¬хода.
Напередодні виходу в море я отримав з дому листа. У ньому повідомлялося, що батьки і сестра переїхали в Дармштадт — столицю землі Гессен. Труди восени жда¬ла дитини. Повідомлення це мене порадувало, однак я був засмучений рішенням батька знову переїхати в місто, де сім’я буде постійно перебувати під загрозою воздуш¬них нальотів. Я так і написав в своєму листі додому. Я не писав рідним про те, як близько навколо мене ходить смерть, закінчивши своє послання бадьорим «до побачення». У моєму становищі це побажання було схоже на чорний гумор.
Глава 22
Пізно темним ввечері 2 липня мої підводники почали прибувати на борт човна невеликими групами, намагаючись не викликати підозр про наш незабаром ви¬ходе в море. Така конспірація знадобилася для того, щоб приховати догляд човна від нічної зміни французьких докерів. Опівночі ми зняли швартови з Кнехтів. Я от¬вел човен від бетонного бункера і направив її в нічну темряву. О 02.00 «У-415» почала свій останній похід, все ще без «шнорхель».
Як тільки човен досягла достатньої глибини під