Книга Сталеві труни стр 273

— Герр капітан, це було зроблено в інтересах безопас-ності. А не згадав я про цей епізод тому, що не рахував його належать до справи.
— Навпаки, питання досить серйозний. Він змінює всю справу. Тепер я розумію, в чому воно полягає. Разуме¬ется, я не можу схвалити ваші дії, хіба не ясно?
— Дозвольте мені нагадати, герр капітан, що відповідь-відальність командира починається з турботи про безопаснос¬ті екіпажу і човни. Коли про це постає питання, коман¬дір вправі приймати будь-які рішення, які вважає необхідними. Як командир, я так і вчинив в інтере¬сах човни та екіпажу.
— Все це залишається з вами, але ви не повинні були вдаватися до такого жорстокого рішенням. Тепер мені все ясно. Ми замінимо вашого главмеха.
Незважаючи на те що я повинен був скоріше відбувати в Тронхейм, штабіст прочитав мені довгу лекцію. Він повідомив, що близько 60 підводних човнів старого типу гото¬вятся до відправки на фронт. Що важливіше, 80 подло¬док новітньої конструкції великої тоннажності і 40 малого ось-ось закінчують навчальні походи і будуть готові не пізніше ніж через два тижні до беспрецеден¬тному контрнаступу. Незабаром понад 150 підводних човнів оточать Британські острови і переріжуть шляхи снабже¬нія сил союзників на континенті. Я слухав ці ново¬сті з великим піднесенням. Проте все виявилося не так просто. За Розінгу, Німеччина відродиться в счі¬танние тижні. Цікаво, чи чув він останні ар-Мєйска зведення.
У той же вечір 11 квітня «У-953» вийшла з бухти Бергена. Вона мала на борту лоцмана, лейтенанта бе¬реговой охорони, знайомого зі складними навігаціон¬нимі умовами в норвезьких фіордах. Рухаючись по темній поверхні моря, «У-953» взяла курс на північ, дерзнув пройти повз британських торпедних катерів, які проникли в фіорди і вже потопу кілька на¬шіх кораблів. Три ночі ми петляли по вузьких фарватерах в суцільній темряві. Проходили повз рифів з мі-мінімальними зазором і мало не загинули біля Хелітсоя, де вночі раніше була торпедована «У-486». Ми обігнули бухту Олесунн, насилу уникнувши небезпеки налетіти на скелі під час припливу, форсуючи роботу дизелів на реверсивному ходу. Далі човен ухилилася від прибережних скель в море, потрапивши під обстріл радіо¬локаціонних імпульсів, і прослизнула в наскрізний прохід в скелі, за яким знаходився черговий фіорд. Поблизу острова Сміла ми знову мало не налетіли на ска¬ли, куди нас намагалися замінити норвежці світлом лож¬ного маяка. І ось в кінці третьої ночі човен прибула в Тронхейм, де пришвартувався на стоянці в бетон- | ном бункері. Це сталося о 06.00 14 квітня.
Оскільки був ще занадто * ранню годину для посе- I щення резиденції командування Тринадцятої флоті- ‘ща підводних човнів, вирішення питань обустройст¬ва команди і приміщення «У-953» в сухий док, я вирішив випити. Радіоприймач був налаштований на німецьку радіостанцію, і у відсіки полилася легка музика. Я потягував каву з чашки в своїй маленькій каюті, коли музику перервав голос диктора: «Увага, слу¬шайте спеціальний інформаційний випуск. Переда¬ем важливі новини ».
Коли відновилася музика, мою втому як рукою зняло. Спецвипуск новин, як правило, означав доб¬рие вести. Я не міг собі уявити, яка подія мог¬ло підбадьорити нас в цей час. Тільки минулого вечора ми дізналися, що наш індустріальний район Рур оточений союзниками, англійці наближаються до Гамбургу, аме-ріканци захопили Дармштадт, Франкфурт і Штутгарт, французи окупували Шварцвальд, а російські зайняли Відень і штурмують Берлін. Якщо Німеччину могло врятувати чудо, то воно повинно було потрясти уяву.
Але ось музика припинилася і зазвучав дикторський голос: «Слухайте спецвипуск новин. Президент США Франклін Делано Рузвельт помер 12 квітня. Про