Книга Сталеві труни стр 279

Шрайбером я проводив більшу частину часу біля пірсу, спостерігаючи, як німецькі капітани приходили в Крісті- ансунн на своїх пом’ятих, зрешечених кулями і сну-рядами човнах. Екель з «У-2325» і Столітті з «У-2354» рас-сказали нам, що п’ять підводних човнів з їх групи були по-палив під час переходу через Датське море і протоку Скагеррак. Таким чином, з закінчення війни ми поте¬рялі ще 16 підводних човнів, а загальна цифра втрат з початку війни становила цифру 779.
7 травня стало днем, коли навколо нас вирувало народне радість. Норвежці святкували своє визволення. Три наших моряка, які були виявлені п’яними в компанії норвежців, були заарештовані за наказом ко-Манда флотилією Юргенс, що мав намір для остраху іншим судити їх військового трибуналу. І останнім за часом, але не за значенням були чутки про готовність англійців негайно захопити наш компаунд. На цьому похмурому тлі я вмовляв Фреда Шрайбера бігти зі мною в Південну Америку. Він неохот¬но прийняв мій план. Ми вирішили, що ускользнем на його підводному човні-малятку з порту, пройдемо на глибині «шнор- хеля» до Тронхейма, де стояла моя більша под¬лодка «У-953», і потім звідти, вибравши з екіпажу надеж¬них людей, відправимося в Аргентину.
У ніч, коли ми мали намір здійснити свій план, всім було наказано з’явитися в ремонтний цех до капіта¬ну Юргенсену і його помічникам. Ми з Фредом в жаху відскочили, коли вийшли на освітлений тьмяним світлом плац, де вишикувалися підковою команди підводних човнів лі¬цом до вибіленою стіні ремонтного цеху. Там з времен¬но збитої шибениці звисали три петлі. Під ними знаходився широкий поміст, на якому стояли три табу-Ретке. Перед шибеницею перебувала грубо збита лава, покрита широким полотнищем військово-морського прапора. Корабельний ліхтар, поставлений на червоне полот¬ніще, кидав моторошний світ на екземпляр книги Гітлера «Майн кампф». Строй морських піхотинців зайняв місце
позаду плацу. Взад і вперед снували штабні офіцери. Лейтенант Ланге, молодий ад’ютант Юргенс, викрили-кивав уривчасті накази.
Підводники занепокоїлися. Юргенсен почав свою промову:
— Солдати, я зібрав вас тут разом, щоб показати, як нам уникнути нового 1918 року. Прикладом повинні послужити ці три дезертира. Нехай їх доля вселить жах в серці кожного, хто заражений революційним духом. Ми захистимо і збережемо ідеали, заповідані нам погіб¬шім мученицькою смертю фюрером. Варта, вивести цю трійцю!
Те, що послідувало за цим, представляло собою з-вершенно кошмар. Бранці були виведені на плац зі зв’язаними за спиною руками. На мить вони оце-пенелі, побачивши три петлі, що звисали з поперечини, за¬тем вирвалися і побігли геть. Ланге кілька разів вистрілив одному з втікачів в спину. Після того як той впав обличчям до землі, двоє інших зупинилися. Усіх трьох знову притягли до шибениці.
Ланге голосно зачитав довгий список сфабрикований-них звинувачень. Потім зажадав найсуворішого нака-пізнання: смерті через повішення. Ніхто в рядах підводно-ков церед особою шеренги озброєних морських пехо-тінцев не посмів протестувати проти розправи.
Юргенсен оголосив трьох підсудних винними за всіма статтями і засудив їх до повішення за шию «до тих пір, поки смерть не відділить їх тіла від душ».
Потім було наказано варті привести вирок у ис-конання. Але перш ніж троє засуджених були дове¬дени до платформи, вони знову вирвалися і стали от¬чаянно боротися за життя. Прогриміли постріли. При зловісному світлі ліхтаря на плацу зав’язалася боротьба, було чути важкий тупіт ніг, піднявся пил. Троє осуж¬денних знову були схоплені, але нелюдськими усілі¬ямі вони звільнилися ще раз. Нещасні хлопці отбі¬валісь, кусалися, брикатися і виривалися до тих пір, поки не були приборкані остаточно.