Книга Сталеві труни стр 32

Матрос відвів мене назад на океанський лайнер. Там я отримав три комплекти роби: повний костюм зі шкіри, дощовик, а також сині светри, в’язане нижня білизна також синього кольору. Крім того, мені видали гумові і шкіряні чоботи на повсті, щільні рукавички, бінокль і безліч дрібних предметів. Щоб перетягнути все це спорядження в свою каюту на лайнері, я повинен був тричі сходити на склад.
Коли я переодягався в нову формений одяг, в мою каюту, майже зірвавши двері з петель, увірвався Гебель.
— Эй, моряк, упаковывай свій багаж! — крикнув він. —
В 14.00 ми відпливаємо. Пункт призначення — Кіль.
— Чорт зна що,— вилаявся я. — Я тільки що від-туди!
Тим не менше я в поспіху поклав речі, переніс усе своє майно на «У-557» і кинув його на одну з вузьких ліжок.
Рівно о 14.00 підводний човен отшвартовалась від пірсу. Поки працювали електромотори, вона ковзала по поверхні моря в повній тиші, маневруючи в зоні порту. Потім заробили дизельні установки. «У-557» вирушила у відкрите море.
Коли обриси Кенігсберга зникли за горизонтом, капітан викликав на місток третю вахтову зміну. Човен йшла курсом на захід. У її правий борт били короткі міцні буруни, огородження рубки огортала водяний пил. Але ось курці покидали свої недопалки за борт і прослизнули в рубочный люк. Я пішов за ними по вертикальній драбині на витягнуту, вузьку порожнину човни. Всередині панував спокій. Кожен зайняв своє місце. Єдиний шум, який я чув, що доносився з носових відсіків. Там працювали дизелі.
Обер-лейтенант Керн, старший помічник і перший вахтовий офіцер, зупинив мене в центральному проході і прочитав сувору лекцію про суть моїх безпосередніх обов’язків. Коли човен йшла в надводному по-