Книга Сталеві труни стр 36

— Главмех! Продути баласти, підняти обидва горизонтальних керма — спливання!
Секунди стрілка глубомера переміщалася від ділення 60 метрів до 70, 85, 110. Потім човен на мить выров-нялась і… почала перекидатися на корму. Мене потягло вниз, і я впав би, якщо б не схопився за трубопровід над головою. Тепер човен стрімко падала на дно Балтійського моря диферентом на корму. Її занурення було настільки стрімко, що всі незакріплені предмети^ валізи, ящики, бляшанки консервів, предмети особистого вжитку — покотилися з загрозливою швидкістю вниз по центральному проходу. Двох механіків, які займалися горизонтальними рулями, викинуло зі своїх крісел в клапанне отвір. Хтось із них, влетівши в люк передньої перегородки, у відчаї схопився за її край.
— Припинити продувку баласту, човен некерована! — закричав командир.
По мірі того, як «У-557» наближалася до морського дна, з дизельного відсіку став доноситися жахливий шум. Крізь впускний клапан у відсік обрушилися тонни води. Потім човен відчула потужний поштовх, вдарилася об дно, світло згасло. Я відірвав руки від трубопроводу, за який тримався, і впав на штурмана. Той впав на когось ще. Потім настала повна тиша.
З корми пролунав глухий голос:
— Впускний клапан задраєний і закріплений.
Текти була усунена. Але човен зарилася кормою в мул, перебуваючи в підвішеному стані під кутом 50 градусів і злегка розгойдувалася взад і вперед, як маятник.
— Ввімкнути аварійне освітлення! Всім перебратися в носовий відсік! — наказав капітан повеселішали голосом.
Відразу загорілася частина ламп і ледь помітні в лумраке члени команди стали дертися нагору. Швидко озирнувшись, я помітив, що глубомер показував 142 метри. Здавалося, «У-557» загрузла в мулі настільки гли