Книга Сталеві труни стр 50

Усередині корпусу виклик повторили двічі. Кількома хвилинами пізніше з люка здався Паульсен. Віз — нер вказав на мету.
Командир, звикнувши до темряви, знайшов судно і наказав:
— Беру управління на себе, спускайся вниз і готуй атаку. — Потім крикнув всередину корпусу: — Всі по місцях! Право на борт! Об’єкт по пеленгу 3-2. Повний вперед!
Полювання почалося.
Паульсен повністю зосередив свою увагу на цілі. Ми, троє вахтових, пильно оглядали мор ську поверхню. В рубку прийшов старпом і поставив свій бінокль поверх приладу управління стрільбою (ПУС). На містку змінилися два матроса. Один з них встановив у рубці лічильно-вирішальне пристрій. Група торпедистів кинулася до апаратів. Екіпаж приготувався до бою.
Тим часом транспорт повернув через фордевінд наліво, показавши нам свою корму. Зараз ми опинилися в невигідній позиції. Паульсен повернув човен проти вітру, який гнав тепер хвилі з носа прямо на рубку. Потім чорні хмари повністю закрили місяць. Довгу хвилину ми не бачили цілі. Коли ж місяць здалася знову, наша жертва, яка мчить повним ходом на захід, з’явилася знову.
Паульсен, незадоволений ходом переслідування, закричав через переговорну трубу в радіорубку:
— Перейди на діапазон 600 метрів і відстежуй рух суден на міжнародних лініях! Якщо нас засікли, транспорт може попросити допомоги у сусідів.
Дока він віддавав наказ, мета повернула вправо, лягаючи на свій колишній курс. Старпом визначив новий пеленг, передав свої дані в рубку і запитав:
Повідомте швидкість ходу і курс мети.
Через хвилину знизу відповів Візнер:
— Швидкість 14 вузлів, курс по пеленгу 2-6.