Книга Сталеві труни стр 80

— Кермо право на борт! — скомандував Паульсен.—Мотор лівого борту — середній вперед!
Вибухнули три бомби, очевидно прямо над рубкою. Після кожного вибуху корпус човна жалібно стогнав, плити палуби підстрибували і били по ступнях, дерево тріскалося скло билося, консервні банки розліталися в сторони. Потім довгі секунди тривала суцільна імла, поки знову не займалась аварійне освітлення. Однак корпус човна витримав. Тільки прокладки в клапанах отримували пошкодження, пропускаючи незліченні тоненькі струменя води. Вибухова хвиля заганяла човен далі вглиб, і тиск багатотонних мас води загрожувало розчавити її.
Кораблі ескорту нагорі готувалися до нової атаки. Невтомно дзижчали їх гідролокатори. Хвилини напряженного очікування розтягувалися для нас в нескінченну агонію. Ми ледве насмілювались дихати. Раптово два виразних вибухи пролунали на тій стороні, куди пішов конвой. «Прибули інші німецькі підводні човни!» — закралася обнадійлива думка. Однак радість знову змінилося відчаєм, коли три есмінця швидко наблизилися до того місця, де ми зачаїлися. Один за іншим вони скинули на нас глибинні бомби, як бро-сают на труну хризантеми. Три потужних вибухи лише оглушили нас, оскільки «У-557» пішла під воду занадто глибоко, щоб бомби могли завдати їй серйозної шкоди. Тепер лише глибина представляла для нас най-більшу небезпеку.
Через дві години ми спливли на поверхню, потрепанные і виснажені. Свіже повітря відновив наші сили. Оглянули пошкодження човни. Вони були набагато серйозніше, ніж ми припускали. Мотор правого борту з-рвало зі станини, кормова цистерна баласту розірвана, а веретено якоря правого борту погнуте. Це означало кінець нашого походу.
«У-557» пошкандибала до свого нового порту базирова-ня — Лор’ян на західному узбережжі Франції, находив-