Північ Італії — Венеція і Лідо-ді-Єзоло. Як дістатися з аеропорту до Венеції? Пам’ятки Венеції: опис. Карта Венеції російською мовою

Лідо-ді-Єзоло — не самий фешенебельний курорт Італії, але поряд з ним знаходяться два найромантичніших міст у світі — Венеція та Верона. Саме заради них варто хоча б раз побувати в цих краях.

Де знаходиться Лідо-ді-Єзоло

Лідо-ді-Єзоло – курортне узбережжя на Адріатичному морі недалеко від Венеції. Воно знаходиться на півночі Італії. Лідо-ді Езоло – це суцільна смуга широких піщаних пляжів з плавним пологим берегом і невеликими містечками вздовж узбережжя. Популярним серед туристів курорт став зовсім недавно – в 60-х роках минулого століття.

В основному тут відпочивають сім’ї з дітьми і ті, хто хоче поєднати пляжний відпочинок з відвідуванням Венеції, Верони, і знаменитих гірських озер Італії – Комо і Гарда. На курорті є кілька непоганих парків розваг, чудово розвинена інфраструктура і дуже демократичні ціни.

Як дістатися до Венеції і Лідо-ді Єзоло?

На Лідо-ді-Єзоло відмінно розвинена транспортна мережа, місцеві автобуси курсують уздовж усього узбережжя, пов’язуючи курорт з містами Падуей, Міланом, Венецією та іншими. Найпростіше дістатися до Лідо-ді-Єзоло з Венеції. Якщо ви не плануєте відвідувати інші регіони Італії, то вам варто купити прямий переліт до Венеції (аеропорт імені Марко Поло).

Є регулярне безпересадкове сполучення з Москвою, перевізники Аерофлот і Alitalia. Розклад рейсів Аерофлоту подивитися можна тут. Також Венецію пов’язують регулярні цілорічні рейси з іншими містами Європи. Можна долетіти до Венеції з Рима і Неаполя, але такий переліт, швидше за все, обійдеться вам дорожче, ніж прямий. Повний список авіакомпаній і маршрутів до Венеції можна подивитися тут.

Але вам доведеться змиритися з запахом вогкості в номерах, пахощі квітучої води в каналах (періодично виникає таке явище, особливо навесні і на початку літа), і тіснотою пішохідних тротуарів.

У задушливу ніч ви навряд чи распахнете вікно в номері готелю. До того ж, іноді будинки стоять так близько один до одного, що залишати відкритими вікна просто не комфортно.

У розпал туристичного сезону Венеція може виглядати досить брудно. Із-за напливу туристів міські служби просто не встигають наводити порядок (втім, ця ремарка характерна для всіх міст Італії, так що сміття можна вважати місцевою особливістю і не заморочуватися на цьому питанні.)

Незважаючи на все перераховане, Венецію неодмінно варто побачити хоча б раз у житті. Ніякі дрібниці і побутові незручності не здатні зіпсувати її чарівності і краси.

Якщо хочете поєднати пляжний відпочинок з частим оглядом визначних пам’яток, можна зупинитися на острові Лідо – тут ви знайдете прекрасні піщані пляжі, відмінний пансіон, а до центру Венеції в будь-який час можна дістатися за 20 хвилин на швидкісному катері.

На Лідо люблять відпочивати знаменитості та місцеві заможні громадяни. В період проведення Венеціанського кінофестивалю (у вересні) тут живе основна частина гостей і зірок фестивалю, тож забронювати що-небудь для проживання на початку осені на Лідо просто нереально – всі місцеві готелі традиційно залишають місця для приїжджих знаменитостей.

Та й відпочинок під час фестивалю можна назвати комфортним – ціни тут злітають до небес, багато кафе і ресторани закриті на індивідуальне обслуговування.

Основні визначні пам’ятки Венеції

Площа Сан-Марко

Сан-Марко – центральна площа міста. Решта площі Венеції іменуються campo і campiello (поляни та майданчики). Сан-Марко можна назвати візитною карткою Венеції. Свій сучасний вигляд площа набула у XVII столітті, але окремі будівлі тут набагато старше.

Приміром, бруківка була викладена ще в XIII столітті, а вежа з годинником побудована в кінці XV століття.

Наполеон називав площа Сан-Марко «вітальні всієї Європи». За кількістю пам’яток Площа Сан-Марко головне місце в місті.

Собор Святого Марка

Собор Сан-Марко – головний собор Венеції. Він був закладений ще в X столітті, коли венеціанці в буквальному сенсі викрали з Єгипту мощі Святого Марка і вирішили побудувати окремий храм для їх зберігання.

Вчинок, звичайно, непристойний, але мета була благородною – врятувати християнські священні реліквії від рук іновірців, сарацин-мусульман, які на той час володіли Олександрією.

Взагалі, треба сказати, що в середні століття європейські міста-держави досить активно практикували злодійство мощей різних святих, щоб врятувати їх від знищення, а заодно підняти статус свого міста в очах інших християн і Римської церкви.

Собор Святого Марка довгі століття служив відправною точкою для хрестових походів. У ньому коронувалися венеціанські дожі і проходили історичні (за мірками Венеції) меси.

На площі перед Собором відбувалися головні урочистості та святкування венеціанської республіки, в тому числі, знаменитий венеціанський карнавал. За красою й багатством внутрішніх інтер’єрів собор цілком виправдовує свій статус.

Собор Сан-Марко спочатку будувався як головна церква міста, тому для будівництва були залучені найкращі архітектори того часу, в тому числі візантійські зодчі, яким у ранньому середньовіччі не було рівних у майстерності.

Сан-Марко зводився за образом і подобою Собору Святої Софії в Константинополі. Правда, в наступні століття він кілька разів розширювався і добудовувався, але основні елементи візантійського стилю добре видно і зараз.

Головний вівтар Собору Сан-Марко, в якому зберігаються мощі Святого Марка, покритий позолотою й коштовним камінням, а його рама виготовлена зі срібла, прикрашений емалями й інкрустаціями.

В оздобленні інтер’єру храму так багато мармуру, позолоти, дорогоцінних і напівкоштовних каменів, що собор Сан-Марко раніше називали «золотим», а за багатством оформлення йому не було рівних у Європі.

Палац Дожів

Палац Дожів – резиденція венеціанських правителів і одне з найбільш впізнаваних будівель Венеції. В його архітектурі так майстерно переплетені готичний і мавританський стиль, що будівля, незважаючи на строгі геометричні контури і досить значні розміри, немов парить над набережною.

Як і Собор Святого Марка, Палац Дожів будувався так, щоб влада і могутність Венеціанської Республіки було видно у всьому. Тут також багато позолоти і мармуру, всюди можна побачити фігури крилатого лева – символу Святого Марка, покровителя Венеції.

Стіни прикрашені фресками Тиціана, Веронезе і Тінторетто, а також картинами Ієроніма Босха. Тут зберігається унікальна карта світу знаменитого венеціанця Марко Поло, на якій території сучасної Росії позначена як Велика Тартария, що розкинулася від Тихого океану до Каспійського моря.

Крім парадних зал у Палаці Дожів є секретні кімнати – приміщення для тортур та змісту державних злочинців, яких в середні століття судив і допитував «рада десяти» — венеціанський аналог суду Святої Інквізиції.

Серед інших в числі в’язнів секретних кімнат числяться Джордано Бруно, спалений на вогнищі інквізицією, і славетний Казанова – до речі, єдиний в’язень, якому вдалося втекти з ув’язнення; до нього втеча з в’язниць Палацу Дожів вважався неможливим.

Екскурсії в Палац Дожів можна замовити тут. Палац Дожів відкритий для відвідувань круглий рік з 8:30 до 19:00 (з листопада по кінець березня час роботи скорочується до 17:30), каси закриваються на годину раніше. У Католицьке Різдво і Новий рік (25 грудня і 1 січня) Палац закритий для відвідувачів.

Міст Зітхань

Попри красиву назву, Міст Зітхань має досить сумну історію. Міст з’єднує Палац Дожів з приміщеннями колишнього каземату. Після суду засуджених до ув’язнення проводили в камери саме по цьому мосту.

Тут в’язні могли востаннє поглянути у вікно на сонячне світло, оскільки умови утримання в місцевій в’язниці були настільки суворі, що практично ніхто з ув’язнених не доживав до кінця терміну.

Тому при прощальному погляді на Венецію нещасні видавали глибокий сумний подих. Кажуть, що тут досі можна почути зітхання нещасних, простившихся з життям багато століть тому.

В даний час сумна історія мосту кілька скрашена нової, більш романтичною легендою. Вважається, що поцілунок закоханих на мосту опівночі зробить їх любов здатна подолати будь-які перешкоди.

А якщо злитися в поцілунку, пропливаючи під мостом, то закохані неодмінно одружаться і проживуть у шлюбі довге щасливе життя. Вечорами на каналі, що веде до Мосту Зітхань, вишикувалася величезна черга з гондол, в яких сидять закохані.

Церква Санта Марія делла Салюте

Санта Марія делла Салюте розташована навпроти Палацу Дожів. В народі її називають «чумний», так як вона була побудована на честь визволення міста від чуми, яка забрала в XVII столітті третина населення Венеції. Назва церкви перекладається як Свята Марія Цілюща.

Церкву зводили понад півстоліття – будівля була спроектована настільки грандіозно, що будівельники ніяк не могли зміцнити фундамент, достатній, щоб витримати масивне спорудження церкви.

У підсумку на зведення фундаменту пішло понад сто тисяч балок з цінних порід дерев. З урахуванням розкішної внутрішньої обробки будівництво храму будівництво храму обійшлося місту в досить круглу суму.

Щороку 21 листопада в католицький день Пресвятої Богородиці вибудовується своєрідний плавучий міст із щільно підігнаних один до одного гондол, за яким місцеві жителі влаштовують хресний хід від площі Сан-Марко до церкви на честь чудесного порятунку від епідемії.

Музей Коррера

Музей Коррер – це приватна художня колекція венеціанця Теодоро Корреро, яку він заповів після смерті свого міста в 1830 році. Колекція представляє з себе багатющу скарбницю творів мистецтва, предметів старовини і художніх полотен.

Разом колекцією Коррер заповів і старовинний палац Сан Дзан Дегола. Згодом експозиція була розширена за рахунок пожертвувань цінних предметів інших городян і монастирів.

У XIX столітті під Музей Коррера було збудовано окрему будівлю на площі Сан-Марко. На сьогодні експозиція музею є однією з самих вражаючих в світі.

У музеї безліч тематичних залів, у тому числі експозиція венеціанських костюмів, картинна галерея з роботами Тиціана, Дюрера, Белліні та інших, історія Венеціанської республіки, колекція зброї та обладунків, і багато іншого.

Музей відкритий з 10:00 до 19:00 (у зимовий час до 18:00), квиткові каси закриваються на годину раніше. Вартість вхідного квитка для дорослих – 16 євро. Для пенсіонерів, школярів і студентів передбачені знижки. Придбати квитки, а також більш детально дізнатися про експозиції музею можна тут.

Великий Канал (Гранд Канал)

Гранд Канал – це, можна сказати, «головна вулиця» Венеції. Прогулянка по Великому Каналу входить в обов’язковий екскурсійний перелік при відвідуванні міста. Будівлі, збудовані по берегах каналу, датуються періодом XII-XVII ст.

Здебільшого це вдома самих знаменитих і заможних городян, тому саме на берегах Гранд Каналу зосереджена найбільша кількість палаців.

Щоб побачити Гранд Канал у всій пишності, варто взяти гондолу. Задоволення це не з дешевих, але побувати в Венеції не прокотиться на гондолі непростимо. Врахуйте, що багато гондольєри – не просто перевізники.

Серед них зустрічаються справжні «шоумени», які під час плавання проведуть вам невелику екскурсію, розкажуть цікаві факти про історію, заспівають кілька пісень і неодмінно розкажуть хоча б одну з місцевих легенд. Так що при виборі гондоли вибирайте водія побойчее – не пошкодуєте.

Острів Мурано

Мурано – один з островів-районів Венеції, на якому розташований музей знаменитого муранського скла. З XII століття саме цей острів був відведений під майстерні склодувів, так як виробництво скла було надзвичайно пожежонебезпечним. Щоб убезпечити місто від випадкових пожеж, всі склодуви повинні були займатися своїм ремеслом саме тут.

На острові є музей історії виготовлення муранського скла. Музей відкритий щодня, за винятком середовища. Детальніше про графік роботи та експозиції музею можна дізнатися тут. У численних ремісничих крамницях на острові та у магазині при музеї можна знайти дивовижної краси вироби ручної роботи з муранського скла.

Острів Бурано

Своїми кружевницами Венеція прославилася ще з XVI століття. Вважається, що майстерність плетіння мережив місцеві рибалки освоїли завдяки плетіння мереж для своїх чоловіків. Венеціанські мережива настільки високо цінувалися в Європі, що їх замовляли кращі королівські будинки для прикраси парадних одягів монарших осіб.

На Бурано неодмінно варто з’їздити з двох причин. По-перше, заради придбання унікальних мереживних виробів ручної роботи (з мережив майстрині Бурано плетуть не тільки серветки і скатертини. Ви знайдете ексклюзивні предмети гардероба, вечірні сукні, палантини, настінні панно, фіранки і багато іншого. І повірте, піджаків і сукням місцевих майстринь позаздрять будь-які модні будинки, це вам не «бабусині радості».

По-друге, прогулянка по тісних вуличках Бурано – це окреме задоволення. Всі будинки тут в розфарбовані в яскраві святкові кольори. Традиція зародилася кілька століть тому, коли моряки при вході в гавань шукали дорогу до дому, орієнтуючись на його забарвлення. Зараз необхідності в цьому немає, але тутешні жителі ревно шанують це правило.

А місцевий муніципалітет навіть може оштрафувати власника будинку за неналежно яскраву розмальовку. Ще один цікавий момент: розфарбувати будинок можна не аби як, а в суворій відповідності з затвердженою муніципалітетом палітрою кольорів.

Інші пам’ятки Венеції

Квартал Кастелло – найбільший район Венеції, в якому розташована усипальниця Дожів, експозиції Бієнале – музею сучасного мистецтва, велична церква Сан-Дзакария епохи Ренесансу, площа Кампо Сан-Дзаккария – місце, кілька століть тому колишнє притулком найзапекліших злочинців (тут і донині діє середньовічний заборону зводити нові будинки і селитися новим сім’ям, щоб не множити злочинність).

Острів Торчелло – найстаріший район міста, звідки бере початок Венеція. З місцевих визначних пам’яток можна згадати трон Атілли, старовинний міст без перил (саме такі зводилися у Венеції в ранньому середньовіччі), стародавню церкву Санта-Фоска.

Острів Сан-Мікеле – це, по суті, кладовище. На російський лад острів та однойменне цвинтар носять ім’я Архангела Михайла, тут же є каплиця в його честь. У Сан-Мікеле знаходяться могили багатьох відомих людей, у тому числі росіян: Дягілєва, Бродського, Стравінського, а також членів відомих дворянських родин, які залишили Росію після революції 1917 року.

Музей П. Museum – невелика колекція мистецтва початку XX століття, що належала племінниці Соломона Гуггенхайма Пеггі. В експозиції є роботи Дали, Модільяні, Пікассо, Кандінського і багатьох інших.

Ринок Bridge – продуктовий ринок Венеції, що існує вже більше 10 століть. Навіть якщо ви не збираєтеся нічого купувати, сюди варто завітати заради атмосфери, екскурсії серед безлічі лотків і кіосків з різними рибними гадами та місцевими делікатесами. Також на ринку є кілька ресторанів, найстаріший з яких Пості Віче (Poste Vecie) існує з 1500 року.

Набережна Ріва-дельї-Скьявоні – головна набережна Венеції, назва якої перекладається як «берег рабів». З IX століття тут існував величезний рабовласницький ринок, на якому в числі інших торгували слов’янами. У наш час на набережній розташувалися численні кафе і сувенірні лавки.

Квартал Каннареджо – місце, де було засновано перше в світі єврейське гетто. Стара частина кварталу представляє з себе середньовічний місто з жахливо тісними вулицями і крихітними будинками, в яких тулилися виселені з основної частини міста євреї. Також сюди виселяли бідних городян і прийшлих незнатних людей.

Острови Сан-Джорджо і Джудекка – ще одне притулок вигнанців і блукачів. На Сан-Джорждо довгий час жив Мікеланджело, вигнаний з Флоренції. Ці квартали цікаві своєю автентичністю. Тут дуже мало туристів і життя простих венеціанців відкривається такий як є, без туристичного буму і зайвої суєти.

Вулиця Ла Мерчерие – головне місце для шопінгу. Тут розташовано безліч магазинів, сувенірних крамниць та ремісничих крамниць, де можна придбати все, що завгодно, від брендового одягу до унікальних виробів ручної роботи. Якщо вас цікавлять аутлети, то за покупками варто відправитися в район Местре, де розташовано кілька сучасних торговельних комплексів.

Карту Венеції з зазначенням всіх визначних пам’яток можна скачати тут

Падуя

Падуя знаходиться всього в 40 км від Венеції. На італійському назва міста звучить як Падова (Padova). Падуя знайома насамперед своїм старовинним університетом одним з перших в Європі (заснований в XIII столітті). Падуанський університет був, мабуть, самим прогресивним для свого часу. У ньому викладали астрономію і філософію Галілео Галілей і Микола Копеник, гнані церквою за надто нестандартні погляди на світобудову.

В падуанському університеті було засновано перший в світі анатомічний театр, а місцевий факультет медицини був настільки популярним, що тут проводилися патологоанатомічні досліди.

В ті часи препарування вважалося заняттям єретичним і жорстоко придушували церквою. У XVII столітті серед студентів університету з’явилася перша дівчина-студент, в той час, як в решті Європі наука ще довгий час залишалася суто чоловічий привілей.

Ще одна визначна пам’ятка Падуї – капела Скровеньі. Стіни капели розписані великим італійським художником Джотто. Унікальність розпису полягає в тому, що зображення святих вперше виконані максимально реалістично. У XIV столітті, коли зводилася капела, біблійні персонажі зображалися як хрестоматійні постаті, восседающие в одній і тій же позі на царських постаментах.

Джотто ж змалював їх як живих людей, чиї обличчя виражають емоції, а фігури максимально точно відповідають пропорціям людського тіла.

Для того часу це був без сумніву сміливий вчинок, перший крок до епохи Відродження, яка настане лише через 200 років після смерті Джотто. Крім того, розпис Джотто створює оптичну ілюзію, значно збільшуючи невелике приміщення.

Взагалі, Падуя – дуже затишне і красиве місто. Тут немає такого туристичного ажіотажу, як у Венеції, але досить багато цікавих місць, історичних будівель і прекрасних видів.

Ціни в Падуї місцями в рази нижче, ніж у Венеції, є безліч недорогих і пристойних готелів різного рівня зірковості в самому центрі міста. Кафе і ресторани радують якістю сервісу і цінником.

Падуя може бути чудовим варіантом для проживання, якщо ви не хочете або не можете витрачати істотні суми на готель у Венеції. У будь-який час доби лише за 30 хвилин можна доїхати від Падуї до Венеції.

Життя тут набагато спокійніше і комфортніше, атмосфера зовсім інша, а пам’яток і красот не менше, ніж в інших містах Італії.

Верона – столиця закоханих

Верону від Венеції відокремлює всього 120 км автомобільних доріг. Дістатися можна на орендованому автомобілі, так і громадським транспортом – поїздом або міжміському автобусі.

Звичайно, основне, заради чого туристи приїжджають у Верону – це будинок будинок Джульєтти і Ромео. Зворушлива історія Шекспіра про двох нещасних закоханих настільки розбурхує наші уми й серця, що важко відмовитися від спокуси побачити той самий балкон, на який юний Ромео піднімався до своєї коханої.

Заради справедливості варто сказати, що в реальності Ромео і Джульєтти ніколи не існувало, Шекспір їх вигадав. Але прототипи сімейств Капуллети і Монтеккі дійсно проживали у Вероні, ворогували один з одним, їх будинку в даний час називають будинком Ромео і будинком Джульєтти (в реальності сімейства носили прізвища Дель Капелло і Монтиколи).

Будинок Монтиколи і донині залишається приватним володінням, закритим для туристів, його можна оглянути тільки зовні. А от сімейство Дель Капелло передало свій дім муніципалітету, і тепер тут розташований невеликий музей, присвячений героям Шекспіра. У ньому відтворені інтер’єри XVI-XVII століть, зібрані старовинні костюми, а також декорації кількох фільмів, які тут знімали.

Будинок Джулетты розташований за адресою Via Cappello, 23, 37121 Verona, у внутрішній дворик можна зайти безкоштовно в будь-який час доби, потрапити всередину будинку можна з 8:30 до 19:30 за 6 євро (по понеділках музей розпочинає роботу з 13:30). За окрему плату по попередній реєстрації на балкон Джульєтти можна провести реєстрацію одруження або весільну фотосесію.

Щорічно будинок Джульєтти відвідують тисячі закоханих, щоб доторкнутися до самої романтичної історії всіх часів. Багато залишають записки на стінах внутрішнього дворика і на поході до будинку.

Періодично місцевий муніципалітет намагається боротися з наклеєними посланнями, так як вони серйозно псують зовнішній вигляд і стіни історичної будівлі. Але туристи з завидною впертістю ліплять все нові і нові листочки.

Інший об’єкт поклоніння, який доставляє муніципалітету чимало клопоту – це статуя Джульєтти у внутрішньому дворику будинку. Вважається, що якщо потерти долонею праву грудь Джульєтти, то всі сердечні бажання збудуться, і улюблений буде з вами навіки. Права грудь статуї так ретельно полірується відвідувачами, що вже кілька разів скульптуру доводилося забирати на реставрацію.

При музеї створено «Клуб Джульєтти», у якому волонтери пишуть відповіді на послання, залишені їй туристами зі всього світу. Команда інтернаціональна, тому відповідь приходить рідною мовою. Відправити листа Джульєтті ви можете з будь-якої точки світу на адресу Club di Giulietta, Corso Santa Anastasia 29, 37121 Verona Italia, або в електронному вигляді через спеціальну форму на сайті клубу.

Ще одне місце у Вероні пов’язано з ім’ям Джульєтти – це монастир капуцинів, де, за легендою, повінчалися молоді люди, і в підвалі якого трагедія розігралася фінальна п’єси. Знайти монастир можна за адресою Via del Pontiere, 35, 37121 Verona, вхід коштує 4,5 євро. Туристи постійно пишуть записки біля гробниці Джульєтти, і при наявності зворотного адреси ченці-капуцини неодмінно дадуть відповідь на послання.

Відео. Карнавал у Венеції

Відео. Верона та її околиці в кліпі «Королі нічний Верони»

Падуя, офіційне відео

Відео. Пісня гондольєра, Венеція