Тетяна Чорна про професію ювеліра-дизайнера

Може ювелір з першого погляду сказати, які прикраси воліє носити людина? Як він придумує і створює милі дрібнички і твори мистецтва? І чи є різниця між майстрами давнини та сучасними художниками ювелірної справи? Про професію ювеліра-дизайнера, який знаходить натхнення у буденних речах і вважає, що не все те золото, що блищить, в рамках спецпроекту «Профориентиры» розповіла Тетяна Чорна, ювелір-дизайнер і архітектор.

Хто такий ювелір

Я ніколи не вважала себе ювеліром, швидше дизайнером. Але для реалізації своїх ідей вивчаю також і ювелірні технології. Мені складно дати визначення професії ювеліра – це так само складно, як і пояснити, що означає бути художником. Хто такий ювелір? Він володіє ремеслом або є носієм ідей? Він продумує деталі і розробляє технологію, просто якісно робить традиційні речі або, володіючи майстерністю, робить копію прикрас з каталогу? Ми звикли думати, що ювелір — це творець прикрас, але якщо майстер створює мініатюрні скульптури з металів та каміння, ювелірні чи він? Має значення матеріал, з яким працює майстер? Називаємо ми ювеліром тільки того, хто працює з дорогоцінними і напівкоштовними металами та камінням, або матеріал не має значення? Є ювеліром художник, що створює прикраси з полімерної глини, паперу, ниток, тканин, пластику? Мені подобається піддавати сумніву традиції, подобається міксувати різні матеріали: пластик і срібло, діаманти і гуму, золото і папір. Але якщо у мене запитують про освіту, я змушена задуматися: а чи має воно значення? І яку роль відіграють навички? Точно одне: уява художника-ювеліра створює дивовижні речі, а його руки втілюють ідею в реальності… насправді, чим більше я про це думаю, тим менше у мене відповідей на такі питання. Адже Я не майстер слова. Я лише роблю прикраси, займаюся тим, що мені подобається, а терміни та визначення не мають значення.

Якими навичками повинен володіти той, хто хоче робити прикраси

Перш за все, потрібно любити те, що робиш. Потрібно бути цілеспрямованим і терплячим, мати кмітливість і почуттям гумору. А ще – завжди бути готовим побачити незвичайне у звичайному.

Де отримувати освіту

У дитинстві батьки віддавали мене в різні художні студії, найбільше запам’яталися студія Осташинського і Бориса Кучера. Там я вчилася працювати в різних художніх техніках: живопис, графіка, колажі, спробувала ліпити, вирізати, познайомилася з роботами відомих художників. Пізніше вступила в Національну Академію Образотворчого Мистецтва і Архітектури на факультет архітектури. Зараз поєдную архітектуру з дизайном прикрас, співпрацюю з дизайнерами одягу, вчуся презентувати і продавати свої прикраси, організовую покази своїх колекцій.

Художня освіта розвиває уяву і мислення, допомагає осягнути закони композиції, вчить реалізовувати задумане, дає навички роботи з різними матеріалами і просто приносить задоволення.

Плюси і мінуси

Коли ти захоплений і любиш те, що робиш, то негативних сторін не помічаєш. Навпаки, сприймаєш все як належне. Хоча, звичайно, складнощі є. В основному це катастрофічний дефіцит часу, грошей і брак досвіду. Гроші потрібні на матеріали, обладнання, утримання майстерні, на участь у різних показах і заходах. Час — на розробку технології створення прикрас, реалізацію виробів, роботу з дизайнерами та рекламу. Чим довше я працюю над створенням прикрас, тим більше розумію, як мало я ще знаю.

А що стосується «плюсів» у мене немає недоліку аксесуарів і гарного настрою. Мені не нудно жити! Робота над кожним новим проектом призводить до знайомства з новими цікавими людьми. Якщо ви однодумці, народжується ЩОСЬ: показ, фільм, колекція, фотосесії. Створювати щось спільне, обмінюватися досвідом — немає нічого більш захоплююче і цікавіше!

Нещодавно у мене був показ у Шоколадному будинку у складі Жіночого арт-проекту, який займалася сім’я Браиловских. Цей показ — плід спільної кропіткої роботи з чудовими талановитими людьми: сценаристом-постановником Юлією Рукавицыной, композитором Олександром Шведом, дизайнером костюмів Гошею Альтшулером, художником Михайлом Хімичем, стилістом-перукарем Вікторією Опарою, фотографами Сергієм Хандусенко і Євгеном Чорним, видеодизайнером Костянтином Рукавицыным. Кожен з нас вклав у проект частину свого таланту, знань, досвіду і душі.

Типовий робочий день

Вранці — чашка кави з друзями, потім робота в майстерні, зустрічі з замовниками, партнерами і журналістами.

Що почитати/подивитися

Технічна література дуже важлива, але не варто замикатися тільки на ній. Дивитися і читати треба те, що надихає. Мене, наприклад, дуже надихають фільми Педро Альмодовара, Такеші Кітано, Кім Кі Дука. Рекомендую відвідувати різні виставки і обов’язково дивитися, що роблять інші майстри.

Розмовляла Дарія Сухоставець. Фотографії з особистого архіву Тетяни Чорної

Читайте також: Руслан Сенічкін про професії телеведучого/кулінара