Як знайти нормального мужика?

Вчора дзвонила подруга, знову скаржилася на своє сімейне життя. Каже, добре тобі, ти сама собі господиня, ніхто тебе не буде дорікати за підгорілі котлети або нові туфлі. Я відповідати не захотіла. Звичайно, мені добре, ніхто не дорікає. Тільки так хочеться, щоб було кому смажити ці котлети!

Ні, фактично можна насмажити котлет першого ліпшого мужику, який за випадковим збігом обставин захоче зі мною поспілкуватися. Нагодувати, обігріти в ліжечку – і ось він! У мене з’явився мужик! Все просто як двічі два, але тільки те, що всі ці «перші-ліпші» не викликають жодного бажання перекладати на них фарш і час. В улюблену ліжечко пускати їх тим більше не хочеться.

А все чому? Тому що хочеться, щоб не ти, а тебе взяли, нагодували, обігріли і так далі за списком (у списку ще квіти, цукерки і путевочки на море). Скажіть, багато хочу? Я так не вважаю. Нормальний чоловік повинен вміти подбати про свою жінку. І, якщо не вирішувати її проблеми, то хоча б не створювати нові. Так, я згодна смажити не тільки котлети, але і борщ готувати, і штопати шкарпетки.

На жаль, на нормальних мужиків мені не щастить.

Останній раз чоловік, який «пробувався на роль мого, засипався вже на другому побаченні… Хоча підступ я помітила ще на першому. Справа в тому, що він разів п’ять за годину зідзвонився з мамою. Звичайно, мама – це святе. Але, він розповів їй з ким (зі мною), в якому кафе вечеряє, що замовив. Потім подзвонив удруге нагадав про щось мамі. Потім подзвонила вона попросила його забрати її від подруги. Коротше, наша розмова займав менше часу на побаченні, ніж його і мами. На другому побаченні, хоча я думала, що буде по-іншому, нічого не змінилося.

Коротше, поки він в черговий раз з нею зідзвонився, я почала уявляти, як смажу котлети, а йому дзвонить мама і питає, чи не пригоріли вони? Ну, ні, такий мамин синок мені не потрібен. Я хочу бути поруч з чоловіком, а не з його мамою.

Кандидат, який був до цього, протримався довше – близько 2 місяців. Однак нічого серйозно у нас теж не вийшло. Виявилося, що він вже одружений… Сумно, але з роллю коханки я миритися не захотіла, а залишати жінку з трирічною дитиною в його плани не входило.

Що найсумніше, після 2-3 таких кандидатів моя самооцінка танула майже на очах. Я почала шукати в собі причини такого невезіння (адже іншим же щастить?). Знайшла в собі купу недоліків. А скільки комплексів з’явилося! І товста і негарна, і ходити на підборах не вмію. Коротше мені мужика не потрібно було шукати, а психіатра.

Але, що найжахливіше, я почала погоджуватися з поширеним серед невдах думкою: «Всі мужики козли!». Хоча раніше була впевнена, що не всі, а тільки один, і для кожного він свій.

Віру в нормальних чоловіків повернув випадок. Сиділи з подругою ввечері на березі озера. Навколо відпочивали люди, було тихо і спокійно. А потім повз нас пройшла цікава парочка. Чоловік тихо йшов на крок вперед від дружини. Вона не йшла, а мчала за ним, наче ураган. При цьому встигала горлопанить на весь пляж: «Ах ти, гад такий! Спочатку цілодобово на своїй роботі сидиш, а в єдиний вихідний і набрався зі своїми дружками!!! Ти можеш хоч раз бути мужиком?»

Подруга відразу прокоментувала: «Дійсно, гад. Ну що за мужики, хоч один нормальний».

А я от задумалась. Чим він ненормальний? Працює цілодобово, єдиний вихідний вивіз дружину на відпочинок. Ну так, трохи перебрав. Типовий НОРМАЛЬНИЙ мужик!

Так і з’явилося моє критичне ставлення до всього чоловічого підлозі. Нормальні є, просто треба шукати.

Цікавим в парочці з пляжу було й інше. Жінка вимагала від чоловіка бути мужиком. Однак сама йшла, лаючи його на все узбережжя, принижуючи публічно.

Дівки, ну чесно, якби в мене була така дружина, я б не виходила з запою. Мораль цього оповідання проста: хочеш, щоб поруч був нормальний мужик, стань нормальною бабою!

Напевно, в той вечір я зрозуміла всі свої помилки. Хочу нормального мужика, з яким мені буде добре. Але, зовсім нічого не роблю зі свого боку, щоб моєму чоловікові було добре зі мною.

Стати нормальною бабою здавалося просто. Ну, думаю, треба схуднути, сходити в салон, змінити зачіску, навчитися вчасно закривати рот – і попре! Так зі мною будуть знайомитися частіше, а там вже по-любому один нормальний буде. Записалася в спортзал, витерпіла безліч дієт, почала бігати вранці.

Однак після всіх моїх мук і тривалої роботи над собою мені так і не пофартіло. Зі мною знайомляться, та все не ті. Заміжня подруга, та сама, яка регулярно телефонує на сімейне життя скаржитися, порадила: «ти б знизила планку, а ідеального ніколи не знайдеш».

Фіг там! Планку знижувати. Я тепер схудла, покращала, порозумнішала, стала впевненою в собі і все це для того, щоб знизити планку? Ну, немає. Буду шукати свого принца далі. До того ж, перед очима відмінний приклад – бабуся, яка свого ідеального чоловіка, хоч і в 30 c великим хвостиком, але зустріла.

Бабуся була дуже освіченою і самостійною, як здавалося в той час. Сама вступила в столичний університет, сама вивчилась. Завжди носила зшита за останньою модою сукні, фарбувала губи закордонної помадою. Примудрилася навіть світ подивитися, що в шістдесяті було рідкістю для незаміжньої жінки. Як вона розповідала, залицяльників у неї було багато, та все не ті. А потім вона все-таки зустріла чоловіка мрії, мого дідуся, з яким і зараз живуть душа в душу.

Знаю, є у бабусі альбом з фотографіями до заміжжя. На багатьох знімках поруч з бабусею дуже навіть ставні чоловіки. Смішно, але вона і половини з них по іменах не пам’ятає, хоча на пам’ять їй гріх скаржитися.

«Просто вони були не ті» – пояснює бабуся. А витрачати своє життя на «нетех» вона не хотіла. Ось і я не збираюся здаватися. Ну не може ж мій чоловік від мене все життя ховатися?

Коротше, вирішила включити «пасивний пошук». Якщо мужик нормальний, то й сам мене знайде. Головне потім не розгубитися і зберегти своє щастя, оточити його турботою, теплом та домашнім затишком.

Піду-но я, на всяк випадок, кулінарну книжку куплю. Ви не підкажіть пару хороших рецептів?