Книга Сталеві труни стр 104
багатьох членів екіпажу човна Залізними хрестами. Він повісив медаль і у мене на грудях.
Цей день в кінці вересня примітний для мене і з іншої причини. Після церемонії зустрічі на плацу моїх товаришів Герлофа і Гебеля сповістили про їх сроч¬ном відрядження на курси підводників. Хоча на¬чало дня було радісним, ця звістка кілька омра¬чіло наш настрій. Увечері ми втрьох зібралися на вечерю в міському ресторані, щоб відзначити свої награ¬ди і нові призначення моїх друзів. Ми виголошували тости на честь один одного і поклялися потопити до кінця війни ще більше ворожих судів.
Мої друзі відбули з Лорйана ранковим поїздом. Я більше ніколи їх не зустрічав. Обидва вони загинули в різних місцях Атлантики. Для кожного перший похід після курсів виявився останнім.
Від’їзд друзів був не єдиною гіркою пігулкою, яку мені довелося проковтнути. У той же день до хо¬рошім вістям з Східного фронту і Атлантики прі¬бавілісь гіркі повідомлення про втрату нами двох знаме¬нітих підводних човнів. Через багато днів після того, як це сталося, штаб був змушений оголосити, що «У-47» на чолі з видатним капітаном Гюнтером Прієною потоплена британським есмінцем під час атаки кон¬воя. Приена називали «биком Скапа-Флоу», тому що в 1939 році він наважився проникнути в цей притулок брі¬танского флоту. Тут він потопив лінкор «Ройял-Оук» і пошкодив авіаносний крейсер «Пегас». Прієн загинув після того, як потопив кораблі союзників загальною тон¬нажем майже в 200 тисяч тонн. Була потоплена також «У-556» під командуванням багаторазово який відзначився капітана Вольфарта. Човен знищили серійними бом-