Книга Сталеві труни стр 11
тільки в окремих випадках, щоб залишатися невидимою під час атаки або відходу від переслідування. Правда, за замовленням головного штабу був розроблений прилад «шнорхель», який дозволяв човні вентилювати відсіки та заряджати акумуляторні батареї під час патрулювання, перебуваючи у зануреному положенні. Однак «шнорхель» не отримав широкого розповсюдження в німецькому підводному флоті до березня 1944 року, а до того часу минуло вже десять фатальних місяців після контрнаступу союзників. І лише через п’ять місяців настільки необхідний прилад встановили на всіх підводних човнах застарілих типів. Тільки з серпня 1944 року, коли я вже ходив на п’ятій підводному човні і другий під моїм командуванням, «шнорхель» визволив мене від постійної, смертельно небезпечної гри зі всплитием для вентиляції відсіків і зануренням за кілька хвилин до атак літаків і есмінців союзників. Більше того, сам по собі «шнорхель» не давав адекватної відповіді на дії союзної авіації і протичовнових груп кораблів. Хід підводного човна залишався небезпечно повільним, в цілому вона була надзвичайно уразливі для газів-вимой, нездатною реагувати на зовнішні звукові сигнали і залишається особливо беззахисною вчасно дії «шнорхель».
Єдиним реальним виходом із ситуації було створення принципово нової підводного човна. Німецькі КБ до того часу вже розробили такі субмарини. Передбачалося, що вони зможуть годинами плисти під водою зі швидкістю ходу, що перевищує можливості есмінця, проводити торпедні атаки з безпечної глибини і занурювати на борт вдвічі більшу кількість торпед порівняно із звичайною підводним човном. Ці дивовижі постійно обіцяли подарувати підводному флоту. Однак вони так і не були запущені у виробництво до повного поразки Німеччини у підводній війні. Лише дуже невелике число нових підводних човнів встигли підготувати до бойових операцій вчасно.