Книга Сталеві труни стр 115

пояснювалося виключно моїм бойовим досвідом, і ні-чим більше. Пізніше, усамітнившись в кают-компанії, ми з Ріделем відверто обговорили це питання. Догово¬рілісь поважати один одного, конфліктувати з ворогом, а не між собою. З цієї розмови почалася наша довга дружба, яка закінчилася тільки із загибеллю Риделя.
У той же день «У-612» попрямувала до півострова Хела. Там я подбав про розміщення команди в одноетаж¬них чистеньких казармах, які розташувалися серед хвойних дерев в піщаних дюнах. «У-612» присвятила наступні шість тижнів навчальної підготовки — стрільби торпедами. Чи не пізніше 7.00 ми виходили в море день за днем, щоб зайнятися годиною пізніше стріляниною по цілям. Опівдні міняли порядок навчань. Зігман звільняв апарати від торпед, імітуючи атаку в зануреному по¬ложеніі. Позбавлені торпед, ми мчали в порт за новим комплектом. Потім відпрацьовували всю програму в тем¬ноте, вистрілюючи останні торпеди близько опівночі. Екіпаж самозабутньо трудився майже без відпочинку і пере¬ривов шість днів в тиждень. Протягом цих тижнів я до¬білся важливого досягнення: навчився стріляти торпедами по цілям, а не просто випускати їх в море.
На початку липня ми завершили свої найважчі вправи. «У-612» незабаром була додана інший бріга¬де, і більш щадний режим навчання змінився гарячковою активністю на Хела. Ми перемістилися на пірс Готен- хафенского порту в Данцигской бухті. Я перевів екіпаж в масивні кам’яні будівлі. Тепер нас займали і дру¬гіе інтереси. Прийшло літо. Тижнів шість або більше я не зустрічався з жінкою, а всього лише в двадцяти хвилинах поїздки поїздом, на іншій стороні бухти, в знаменитому — курортному містечку Сопот було повно жінок. Я прово¬діл вихідні дні в розкішних казино, кафе і на пляжах Сопота. Влаштовував і відвідував застілля, набував і те¬рял любов дівчат і врешті-решт скористався воз-тю добре пожити, перш ніж смерть прибере мене до себе.
Поки «У-612» готувалася до бойових дій, наші війська все глибше проникали на територію протівні¬ка. Був оточений Ленінград, хоча він і продовжував упор¬ное опір. У Криму капітулював Севасто¬поль. Німецькі дивізії захопили Ростов-на-Дону, досягли Кавказу і штурмували нафтоносний район Майкопа. У Північній Африці Роммель вів свій Аф¬ріканскій корпус проти «томмі» від перемоги до перемоги. Він захопив Ель-Аламейн в лівійській пустелі і уве¬ренно просувався до Нілу. В Атлантиці, незважаючи на вступ у війну США, наші підводні човни нарощували нещадні удари проти британських конвоїв. Бое¬вие операції німецьких підводних човнів поширилися на прибережні райони Америки, зустрічаючи лише слабку протидію або зовсім ніяке. Торпеди поража¬лі торгові судна на комунікаціях від Нантакета до Гатерраса, від Флориди до Віндвордскіх островів. Не¬мецкіе підводного човна спалили, торпедували, обстріляли з артилерійських знарядь і потопили велике число ко¬раблей союзників між Бостоном і Нью-Йорком, не¬далеко від Джексонвілл, Майамі, Гавани, Нью-Орлеа¬на, Корпус-Крісті, поблизу Баранкілли, Маракайбо, порту Спейн, Барбадосу і Гваделупи. У ті місяці були от¬правлени на дно понад 500 суден, включаючи 140 танке¬ров загальним тоннажем в 2,5 мільйона тонн. Настала золота фаза підводної війни.
Бойовий дух екіпажів підводних човнів, що проходили навчальну підготовку, досягла безпрецедентно високого рівня. Мене, однак, не покидало відчуття роздратування в зв’язку з нашою затянув¬шейся навчанням. Я прагнув повернутися в бойову обстанов¬ку, топити судна противника, відчувати радість перемоги. Але стримуване мною нетерпіння мало прой¬ті нові випробування.
Катастрофічне 6 серпня мало не поховало мої надії. Як завжди, о 8.00 «У-612» покинула порт. Акваторія бухти була спокійною і відображала сонячні промені, як дзеркало. Нас, очевидно, чекав попереду ще