Книга Сталеві труни стр 130

води. Поки гуркотіла битва, ми відстали від конвою, щоб зарядіть торпедні апарати. Торпедист внизу почали важку роботу, поміщаючи торпеди в апарати при помощи візків і ланцюгів. Щоб полегшити їм роботу, капітан повернув на схід за вітром.
Потім ми виявили есмінець, силует якого чернел серед скажених морської стихії. Рухаючись протів течії, він заривався носом у хвилі. Рухатися на схід нам було легше, ніж ескорту -на захід. Громади хвиль били в надбудову есмінця, викликаючи настільки небезпечний крен, що корабель мало не торкався жерлами гармат повер-хности моря. Я був переконаний, що перебувати на подлодке безпечніше, ніж на надводному кораблі, і ніколи б не змінив своєї професії підводника. Під ураганний вітер наш екіпаж працював до сьомого поту, заряджаючи торпедние апарати, підтримуючи роботу двигунів і пла¬вучесть човна.
Коли торпедні апарати були перезаряджені, ми втратили конвой з поля зору. На світанку почали знову іскать його серед громад хвиль. «У-230» карабкалась на греб¬ні, затримувалася нагорі, зривалася вниз і заривалась в підошви хвиль. Цей годинник ризикованого перебування на містку дарували нам прекрасні миті. Коли човен піднімалася на гігантську хвилю, ми бачили з Альп-ської висоти глибокі ями, що опиняються в 5 (W60 мет-рах нижче. Коли ж човен зривалася вниз, нам здавалося, що верхівки хвиль змикаються, закриваючи небо. Водяні вали, здіймаючись на семйдесятіметровую висоту і накри-вая нас на містку, змушували на довгі секунди задер-проживати дихання і придавлювали до містка. до 9.00 висота хвиль настільки зросла, що в таких умовах стало біссмьіслени шукати конвой. Наказ капітана на погруженіе був зустрінутий командою з задоволенням. Незабаром ми опус тились на глибину 140 метрів, відчуваючи навіть там легке погойдування від біснувалася на поверхні шторму.
Близько полудня, коли я дрімав у своєму ліжку, прозвучал голос, наче з потойбічного світу:
— Шум гвинтів по пеленгу 3-5.