Книга Сталеві труни стр 147

сусідній човном, яка пішла за своїм маршрутом в заданий квадрат.
Вночі ми спливли, щоб спробувати щастя в безопас-ном плаванні, і прискорили хід. «У-230» рвонула вперед, провітрюючи міцний корпус свіжим повітрям і подзаря¬жая акумуляторні батареї двома працювали дізеля¬мі. На відстані грань між нескінченністю нічного неба і протяжністю темного моря зникала, створюючи ілюзію руху у Всесвіті. Наша самотня чорна човен рухалася повним ходом між небом і морем, залишаючи великі світні вири — прекрасний орієнтир для пильного пілота. Поки дизелі разме¬ренно стукали, я прикидав, скільки ми ще зможемо рухатися в надводному положенні. Минуло 17 хвилин. За¬тем пролунав різкий сигнал радара — нас запеленгували. Підводний човен пішла під воду.
Наші ночі перетворилися в дні, а дні — в ночі. Ми годинами перебували всередині темного корпусу човна, осве-щавшегося тьмяним світлом кількох ламп. Ночі, про-ведені на містку, були чорні, як смола. Ми просуванні-галісь, прислухаючись до шуму моторів ворожих літаків і вдивляючись в чорні морські хвилі, завжди готові ухилитися від плаваючих хв, які скидаючи-лись пілотами противника з лякаючою Частотою. Днем ми рухалися на глибині 40 метрів, прислухаючись до отда-ленному шуму літаків противника, поштовхів «асдіка» і вибухів глибинних бомб.
Після того як на зміну квітня прийшов травень, ми до¬стіглі «чорної ями» — зони, куди до цих пір не проні¬кал жоден ворожий літак. Імпульси рада¬ра поступово затихли, і ми наважилися знову спливти на поверхню моря, до сонячних променів. Після шесті¬суточной гри з противником в кішки-мишки, після ухилення від диявольської винахідливості англі¬чан, яка поперемінно приводила нас в шоковий со¬стояніе, відчай, страх і гнів, сонце здалося мені гарантом безпеки. Яскраве світло дозволяв розширити сектор спостереження. Я сподівався, покладаючись на свій зір і «метокси», що ми зможемо виявити ворожі само¬лети на безпечній відстані.
Пройшовши 15-й градус західної довготи, ми повідомили в штаб, що скоїли безпечний перехід через Біс¬кайскій затоку. Через чотири години база підтвердила прі¬ем нашої радіограми. У свою чергу Рідель прийняв і розшифрував нові розпорядження штабу :. «Рухайтеся в сітку квадрата ВД-95.0жідается конвой, наступний на схід».
Ця оперативна зона розташовувалася набагато південніше району північних штормів, де ми ходили взимку. Я по-лага, що тут будуть більш сприятливі умови для торпедних атак і полювання за конвоями. Нервове напря¬женіе, яке ми зазнали при переході через Біс¬кайскій затоку, отримало розрядку. Незабаром настали прекрасні весняні дні, не затьмарює появами літаків противника.
2 травня. Погода чудова, в спокійному морі сол-кінцевих відблиски. В 14.08 Рідель засік за південним горізон¬том швидко рухалася одиночну мета. На повній швидкості ми поспішили в напрямку, пересекающем¬ся із середнім курсом судна. Після тригодинної тонкі, в результаті якої транспорт з’явився на горізон¬те, ми не спеща пішли під воду, маючи в своєму розпорядженні надлишком часу до того моменту, коли з’явиться судно. Годиною пізніше наші надії на першу торпедних атак не оп¬равдалісь. Судно було упізнано як шведський тран¬спорт, що йде по «Філадельфійська маршруту», безо¬пасность якого для «нейтралів» тарантіровала Гер¬манія.
Після того як шведу було дозволено піти, ми пріня¬лі радіограму від однієї з наших човнів: «Конвой АЮ- 87- Курс північний схід. Потопили два транспорту тонна¬жем 13 тисяч тонн. Продовжуємо переслідування. «У-192». Сітка квадрата АЮ-87 перебувала між Ньюфаундлен¬дом і Гренландіейвне меж відведеного нам рай-