Книга Сталеві труни стр 168

не надійшли в порт в достатній кількості. Ходили чутки про таке нововведення, як гумове покриття проч¬ного і легкого корпусів човна для її захисту від імпуль¬сов «асдіка». Виявилося, що це порожні розмови. Едін¬ственним поліпшенням було покриття огорожі ходо¬вого містка броньованими плитами. Одночасно демонтували застарілу радіолокаційну антену і 88-міліметрову гармату на передній палубі. Все би¬ло проти нас. Англійці використовували авіацію в таких великих масштабах, що підводні човни навряд чи змогли б пе¬ресечь Біскайська затока непоміченими. За шість не¬дель союзники зменшили число наших бойових підводних човнів на 40 відсотків. Решта ж повинні були преодоле¬вать при виході і повернення в порт базування мощ¬ную противолодочную оборону.
Незважаючи на моральну та фізичну втому, ми ще вірили в сприятливий поворот подій в тому слу¬чае, якщо протримаємося якийсь час. Повинні були про¬держаться.
За два дні до відходу в море я знову відвідав свого кравця. Він не встиг закінчити мій костюм до обіцяно-ному терміну. Я домовився з ним, що моє замовлення буде виконано через два тижні, і заохотив його активність оплатою половини вартості роботи. Мені не хотілося бути боржником кравця в разі моєї загибелі в по-ході.

Глава 13

Понеділок, 5 липня. Догляд «У-230» в море заплані-ваний на вечір. У цей день на човен був приписаний ще один пасажир. Штаб, враховуючи тривалість на¬шего походу і можливі поранення наших зенітників і вахтових, поповнив особовий склад «У-230» лікарем. Він прибув на пірс навантажений декількома валізами, як ніби ми збиралися на розважальну прогулянку.
— Здрастуйте, repp лейтенант, — звернувся він до мене. — Мене звуть доктор Рехе. Я буду піклуватися про здо-ровье ваших людей. Але мушу зізнатися, що я ніког¬да не плавав на кораблях, тим більше на підводних човнах. Чи не будете ви такі люб’язні показати мені мою каюту?
Наші хлопці слухали його посміхаючись і відпускаючи часом глузливі репліки. Я потиснув худорляву руку лікаря і пояснив вибачаючись:
— Доктор, на підводному човні немає каюти в справжньому смислі-ле цього слова. У нас також немає приміщення для зберігання всього вашого багажу. Будь ласка, візьміть з собою толь-ко те, в чому дійсно потребуєте. Це приблизно чет¬верть того, що з вами. Потім ми пройдемо всередину човна.
Після того як доктор значно зменшив свій багаж, я знайшов йому місце в приміщенні для унтер-офі-церов, де він зайняв ліжко над ліжком штурмана.
На заході ми були присутні на прощальному прийомі у військовому містечку, потім невеликими мовчазними групами пішли на підводний човен. Ніхто, починаючи від капі-тана і закінчуючи рядовим матросом, чи не ділився своїми думками про майбутню зустріч зі смертельним вра¬гом. Всім було добре відомо, незважаючи на спроби командування приховати правду, що противнику вдавалося потопити три з п’яти підводних човнів, які перетинали Біскай-ський затоку. Тільки 24 червня «томмі» відправили на дно чотири наші підводні човни протягом 16 годин.
Коли «У-230» відчалив від пірса, була абсолютно безмісячна ніч. Не було ні музики оркестру, ні шум¬ного застілля, ні натовпу проводжаючих на пірсі. Ми вийшли в море потайки, щоб про початок нашого походу не впізнали французькі партизани або британські шпіо¬ни. У ці дні британська розвідка стежила за нами по¬всюду — у військовому містечку, в сухому доці, в ресторанах і навіть у публічних будинках.
На краєчку узбережжя Бретані, де з моря виступа¬ют голі скелі, нас зустрів сторожовий корабель і по¬вел на південь вздовж берега до місця зустрічі з іншими подлод-